Національна рада реформ підтримала введення податку на виведений капітал у 2018 році, який замінить існуючий податок на прибуток підприємств. Компанії зможуть інвестувати отриманий дохід у бізнес без будь-якого фіскального навантаження. З державою прийдеться ділитися тільки в тому випадку, якщо підприємство захоче виплатити дивіденди (тоді податок складе 15%) чи вивести кошти іншими способами (5, 20%).
Український бізнес сприйняв цю ідею подвійно, думки експертів про переваги і ризики введення такого податку теж розділилися. Одні вважають новий податок проривом для України і шансом підняти економіку, інші впевнені, що прийняття закону про ПнВК принесе бізнесу нові проблеми. Як це буде насправді, прояснила старший юрист ILF Олена Калініна на V Міжнародному податковому форумі в Києві.
Плюси такої моделі оподаткування очевидні: фінансова звітність компаній стане більш прозорою, а отже привабливою для інвесторів, податкові зобов'язання можна буде легко перевірити і для цього достатньо буде проконтролювати факт наявності таких операцій, зниження підстав для податкових спорів із контролюючими органами та детінізація економіки.
Але є й ризики. Йдеться про операції, прирівняні до виведення капіталу, і взаємини з платниками на спрощеній системі оподаткування. За запропонованим законопроектом такі угоди будуть вважатися виведенням капіталу і обкладатися податком на виведений капітал (ПнВК) за ставкою 20%, але за умови, що учасники операції будуть пов’язаними.
Звичайно, мало хто зараз співпрацює з єдинниками - пов’язаними особами, але можливість у ДФС визнати учасників такої угоди пов’язаними існує, а отже є ризик виборчого правозастосування до окремих транзакцій і/або до окремих компаній.
Наприклад, сьогодні спостерігається практика звернення фіскальних органів до суду з позовами про визнання осіб пов'язаними. Поки що така практика ведеться для цілей трансфертного утворення, але немає гарантій, що вона не може бути поширена і при впровадженні ПнВК.
Ще одна норма, яка створює ризик фінансових втрат для компаній-імпортерів (актуальна переважно для агросфери й медицини) — імпорт обладнання, яке виготовляється під замовлення української компанії з терміном виготовлення понад 365 днів після проведеної передоплати. Згідно із законопроектом така операція вважається виведенням капіталу і обкладається ПнВК за ставкою 20%. Щоб цю угоду ДФС не визнала виведенням капіталу, українській компанії необхідно отримувати дозвіл на продовження термінів розрахунків за імпортним контрактом. Це додаткові часові та фінансові витрати.
Такі побоювання сформувалися у компаній зі сфери агро, медицина, ритейл і виникли виключно з уже сформованої практики відносин бізнесу і контролюючих органів.
У цілому ці компанії позитивно оцінюють прийняття закону про ПнВК, адже діяльність будь-якого бізнесу спрямована на генерування доходу для його власника. У ПнВК є головна перевага — стимул для власника бізнесу легалізувати свої доходи і не використовувати "іноземні гаманці". Це актуально в контексті можливого впровадження "0" декларування для громадян України. Але це не виключає необхідність переглянути свої моделі роботи в Україні й за кордоном, адже при здійсненні операцій, прирівняних до виведення капіталу, існує ризик нарахування ПнВК — 20%.
