Буває, складеш документ і навіть підпишеш його, а він - і не потрібен зовсім (помилочка вийшла або угода відмінилася). Будь-яка розсудлива людина просто викине такий документ і назавжди про це забуде. Але іноді помилково складений бухгалтерський документ може стати причиною різноманітних неприємностей.
До ILF звернувся керівник великого сільськогосподарського підприємства. Його контрагент порушив домовленості й не сплатив великий обсяг продукції (посівний матеріал, засоби захисту рослин), який компанія нашого клієнта йому поставила. Контрагент стверджував, що розрахувався з нашим клієнтом сільгосппродукцією (зерном).
Адвокати ILF під керівництвом Олексія Харитонова допомагали клієнту відстоювати його права в суді, подавши позов про стягнення заборгованості. Здавалося, результат спору очевидний, а сама справа не вимагає особливих розглядів: факт постачання продукції - є, а оплати за неї - немає. Але все змінилося в останньому судовому засіданні. Відповідач долучив до матеріалів справи копію видаткової накладної, якою нібито підтверджувалося відвантаження сільгосппродукції на користь клієнта ILF. Саме на цій підставі відповідач наполягав, що борг був погашений.
Термін розгляду справи в суді першої інстанції вже закінчувався, тому позивач не міг спростувати недостовірні дані. А суд в свою чергу не поставив під сумнів достовірність копії (!) видаткової накладної та відмовив у задоволенні позову, вважаючи, що борг був погашений сільгосппродукцією. Слід сказати, що сторони дійсно підписували таку видаткову накладну. Але зроблено це було не так. Вони накладну підписали, але сільгосппродукції не відвантажували - це ж зерно було поставлено абсолютно за іншим договором.
Уже в апеляційному суді адвокат Борис Замікула довів, що хоч накладна і була підписана, але відвантаження товару не було. Адвокат зробив запити до фіскальної служби і до обласного управління статистики.
Із їх відповідей однозначно слідувало:
- відповідач не реєстрував податкову накладну за фактом відвантаження товару, відповідно до наданої копії видаткової накладної. Це виключало факт господарської операції;
- відповідач взагалі не міг поставити зерно відповідно до наданої копії видаткової накладної - на той момент у нього не було такої кількості зерна.
Сукупність доказів переконала апеляційний суд у несумлінності дій відповідача. Крім того, юристи ILF показали, що наявність бухгалтерського документу не підтверджує на всі сто відсотків факт відвантаження товару.
Апеляційний суд задовольнив позов клієнта ILF в повному обсязі й стягнув 1 млн грн на його користь.
