Перехід співробітників до замовника - поширена проблема в IT-сфері. Співробітник вирішує піти і в обхід компанії почати безпосередньо працювати з замовником. У такій ситуації компанії-роботодавцю складно йому перешкодити, а в результаті – втрата і клієнта, і компетентного фахівця. Як мінімізувати ризик втрати замовника і попередити негативні наслідки в разі звільнення працівника в IT-сфері.
У цьому питанні розбиралася команда юристів ILF під керівництвом Антона Зінчука, консультуючи українську аутсорсингову IT-компанію, яка спеціалізується на розробці в сфері FinTech. В рамках проекту юристи проаналізували договори, укладені з працівниками українського офісу; виявили уразливі місця і визначили алгоритм для їх усунення; розробили пакет документів, спрямованих на мінімізацію звільнення працівника і втрати замовника. Також юристи розглянули перспективи позитивного результату судового розгляду для компанії в разі порушення співробітниками пропонованих механізмів захисту.
Отже, співробітник/підрядник вирішує піти в компанію замовника. Тут можливі 2 варіанти: або замовник "переманює" його до себе, або співробітник прийняв рішення, керуючись особистими мотивами, наприклад, бажанням допомогти замовнику заощадити. У компанії немає реальної можливості завадити співробітникові почати працювати безпосередньо із замовником. Крім того, сам факт переходу підтвердити дуже складно, адже про обставини звільнення свого співробітника роботодавець може дізнатися через кілька місяців або не дізнатися взагалі. Тому слід заздалегідь урахувати ці моменти.
У контракт із замовником внести пункт про "непереманювання" (Non-solicitation provisions) ключових фахівців. Так, сторони заздалегідь домовляються про те, що замовник не буде пропонувати роботу IT-фахівцям компанії. Якщо це все ж таки сталося – зобов'язується виплатити компенсацію, наприклад, у розмірі річної заробітної плати співробітника.
У контракт зі співробітником/підрядником внести пункт про уникнення конкуренції (Non-compete provisions): протягом терміну дії договору і певного терміну після його звільнення, наприклад, 1 року, працівник не має права пропонувати або самостійно працювати з замовниками компанії. У разі порушення, він зобов'язаний виплатити колишньому роботодавцю компенсацію в розмірі, зазначеному в договорі.
В Україні, так само як і в більшості інших країн, положення про уникнення конкуренції і непереманювання або вкрай складно, або неможливо відстояти в суді. Тому краще використовувати положення контракту про конфіденційну інформацію (Non-disclosure provisions), де вказати:
а) інформація про замовників (найменування, контактна інформація, потреби тощо) компанії є конфіденційною інформацією і належить компанії;
б) компанія передає таку інформацію співробітнику/підряднику для виконання умов договору з компанією;
в) у разі звільнення працівника (припинення договору з компанією), він повинен виплатити вартість переданої йому конфіденційної інформації.
Далі, починаючи працювати з новим замовником, співробітник/підрядник підписує з компанією акт прийому-передачі конфіденційної інформації, в якому зафіксовано, хто отримав інформацію, яку, коли і скільки вона коштує.
Якщо співробітник піде і почне працювати з замовником, компанія може вимагати від співробітника оплату вартості конфіденційної інформації. При цьому компанії не треба буде доводити факт передачі та/або протиправного поширення конфіденційної інформації. Факт передачі буде зафіксований в акті, а оплата встановлена не за поширення інформації, а за її передачу.
