Процедура розподілу прав на інтелектуальну власність має важливе значення для ефективної роботи бізнесу та унеможливлення крадіжок та зловживань.
Найчастіше за створенням продукту стоїть одразу команда професіоналів. А там, де є кілька голів, виникають конфлікти.
Учасники — вони ж фаундери — на старті бізнесу часто не приділяють уваги юридичним формальностям. Це важливе упущення, бо питання реєстрації та розподілу прав інтелектуальної власності (ІВ) мають дуже важливе значення.
До ІВ відносяться право на фірмову назву, торговельну марку, комп'ютерні програми тощо. Сьогодні поговоримо про те, як на старті оформити права інтелектуальної власності.
Чому розподіляти права на ІВ треба з початку існування бізнесу?
Старт бізнесу — це етап, під час якого відбувається фактична організація діяльності компанії: розробка та старт проєкту, пошук постачальників, ринку збуту. Часто навіть юридичне оформлення бізнесу починається не з формування цілісної юридичної структури, а наприклад, з реєстрації одного з фаундерів фізичною особою-підприємцем.
Водночас факт завчасної домовленості між фаундерами IT-бізнесу та його законодавче закріплення дозволить уникнути цілої низки негативних наслідків:
- крадіжки продукту чи команди;
- відмови інвестора від вступу до проєкту;
- затримки у розробці та поставці продукту;
- проблеми з фіскальною службою тощо.
Розподіл прав інтелектуальної власності має на увазі розподіл нематеріальних прав — тих, що нерозривно пов'язані з особистістю автора, та матеріальних — тих, що містять в собі матеріальну вигоду та потенційно можуть бути реалізовані будь-якою особою.
До нематеріальних прав можна віднести право називатися автором роботи — тобто називати роботу своєю, демонструвати її у портфоліо, вимагати, щоб всі письмові або медіа-ресурси вказували особисті дані або псевдонім автора роботи, мати право вносити зміни до проєкту. Під матеріальними правами мається на увазі право використовувати проєкт для отримання вигоди. Тобто власник матеріальних прав має можливість продавати екземпляри проєкту, дозволяти або забороняти іншим особам використовувати об'єкт власності у комерційних цілях, перешкоджати незаконному використанню об'єкту ІВ. Якщо якесь з перерахованих прав було порушене, власник може звернутися до суду.
Коли обов'язково треба розподіляти права ІВ?
Існує ряд випадків, коли розподіл прав інтелектуальної власності є не просто юридичною формальністю, а необхідністю. Цю процедуру важливо провести, якщо використання об'єкту інтелектуальної власності неможливе без його попередньої реєстрації. З цією проблемою власник може зіштовхнутися під час:
- реєстрації об'єкту інтелектуальної власності на сайтах, онлайн-платформах PlayMarket, AppStore та інших;
- отримання сертифікату реєстрації торговельної марки для оформлення домену у зоні ".ua".
Дуже важливим моментом є реєстрація об'єкту інтелектуальної власності на надійну фізичну чи юридичну особу. Якщо учасники створення бізнесу виберуть "не ту" людину, це може призвести до того, що їм доведеться перереєстровувати об'єкт ІВ, змінювати юридичну структуру компанії та/або її грошові потоки, й після цього викупати права на цю власність. Переоформлення документів у випадку привласнення власності, перерозподіл прав, перереєстрація об'єктів ІВ — усе це потребує часового ресурсу, що може негативно вплинути на поточні плани та діяльність фаундерів.
Також розподіляти права на інтелектуальну власність треба у випадку надходження інвестицій. Права на об'єкти ІВ, особливо у технологічній компанії, є основною цінністю для інвесторів. Потенційні судові тяганини з приводу володіння правами інтелектуальної власності — джерело потенційного ризику для інвестора. Цей ризик може стати причиною відмови в інвестиціях.
Причиною судового розгляду щодо питання володіння правами інтелектуальної власності може бути участь фаундера у процесі створення об'єкту. Згідно з законом, сумісна робота над проєктом (не на замовлення) дає право учасникам на колективне володіння правами ІВ, якщо між ними немає інших домовленостей. У процесі роботи над проєктом очікування фаундерів можуть не виправдатися і первинні домовленості, якщо вони були, можуть бути підставлені під удар. У результаті може скластися, що учасник проєкту вже після виходу з нього заявить свої права на володіння інтелектуальною власністю.
Захист прав на інтелектуальну власність
Можливість захищати свої права на інтелектуальну власність — це ще одна причина для розподілення прав та фіксування їх юридично. Власник ІВ має право не тільки самостійно розпоряджатись своїми правами, а й зберігати їх недоторканими для інших осіб.
Одним з засобів захисту прав ІВ є судовий розгляд, результатом якого може стати заборона на використання прав інтелектуальної власності третіми особами й подальша компенсація збитків власнику об'єкту ІВ. Щоб виграти судовий процес, необхідно надати до суду:
- Документи, що підтверджують факт володіння правами на об'єкт інтелектуальної власності: реєстраційні документи (наявність цих документів дає значну перевагу та полегшує процес підтвердження); документи, що підтверджують домовленості щодо розподілу прав на об'єкти ІВ; документи, що підтверджують участь конкретних осіб у створенні об'єктів ІВ.
- Аргументи у бік того, що ваші права були порушені.
Юридичні інструменти для розподілу прав інтелектуальної власності
Існує ціла низка інструментів, за допомогою яких можна розподілити права на інтелектуальну власність. Серед них:
1. Сертифікат реєстрації. Він підтверджує, що заявник володіє правами ІВ. Реєстрація на сайтах та онлайн-платформах за своєю юридичною силою має додатковий характер, вона підтверджує фактичне користування об'єктом інтелектуальної власності.
2. Устав та корпоративний договір. Уставом називається установчий документ юридичної особи, який закріплює структуру, права та обов'язки органів, що керують компанією. Корпоративний договір — угода, яка дозволяє деталізувати взаємовідносини, визначити сфери та силу впливу рішень власників на майбутнє компанії. Закріплення об'єктів інтелектуальної власності в уставі є особливо актуальним рішенням для об'єктів ІВ, права на які з'являються та захищаються з моменту його створення/використання без обов'язкової реєстрації (комп'ютерні програми, фірмові найменування тощо).
У корпоративному договорі власники юридичної особи можуть встановити додаткові правила та особливості використання об'єктів інтелектуальної власності. Такий документ дозволить фаундерам закріпити ефективний для їх бізнесу механізм використання об'єктів ІВ.
3. Договір створення об'єкту ІВ на замовлення. Це документ, який регулює відносини між автором об'єкту інтелектуальної власності та замовником. У такому договорі можна чітко зарегламентувати, кому будуть належати ті чи інші права на об'єкти ІВ, момент переходу цих прав, сфери використання об'єкту, обмеження щодо використання прав тощо.
4. Ліцензійний договір. Це угода, згідно з якою одна сторона дозволяє іншій стороні використовувати об'єкт права ІВ. Ліцензійний договір може містити в собі положення, що окреслюють процес створення об'єкту інтелектуальної власності на замовлення. Основною відмінністю ліцензійного договору є можливість укладати цей договір не тільки з автором об'єкту, а і з іншими особами. Такою особою може виступати дистриб'ютор.
Таким чином, ліцензійний договір — це найбільш гнучкий юридичний інструмент, за допомогою якого можна урегулювати розподіл прав інтелектуальної власності між фаундерами, які не входять до складу власників юридичної особи.
Підсумок
На етапі структуризації бізнесу фаундерам варто приділити увагу питанню розподілу прав на інтелектуальну власність. Ця процедура має важливе значення для ефективної роботи бізнесу та унеможливлення крадіжок та зловживань.
Фаундери — тобто автори проєкту — можуть розподіляти права на об'єкти ІВ будь-яким чином, обмежень у цьому плані немає. Але результати цієї процедури їм варто обов'язково закріпити документально.
Опубліковано на https://delo.ua/
