Доцільність, раціональність, відмова від надспоживання - тренди сучасного суспільства. Прагнення до енергоефективності - природний крок у цьому напрямку. Відгук світових трендів докочується і до нашої країни. Ми часто чуємо про засоби, зекономлені школою або ОСББ на енергоресурсах. А ще частіше - про те, скільки можна було б заощадити, якщо б ...
Чому в нас недостатньо інвесторів у енергоефективність
Особливо успішним інструментом інвестування зараз є енергосервіс. Суть енергосервісу в тому, що енергосервісна компанія (ЕСКО) самостійно визначає найбільш економічно ефективні заходи, реалізує їх за свій рахунок і гарантує досягнення економії споживання і / або витрат на оплату енергоресурсів. За це протягом терміну дії договору (не більше 15 років) замовник платить ЕСКО винагороду в розмірі 80-100% досягнутої економії. За 3 останні роки укладено 300 енергосервісних договорів на суму 323 млн грн в Києві і п'ятнадцяти областях.
Однак є 4 фактори на цьому ринку, що заважають швидко збільшити ці результати по всій країні:
1. Брак фінансових ресурсів. Енергосервісній компанії не вистачає власних коштів для реалізації численних і дорогих проектів, а банківське фінансування залишається дорогим і важкодоступним.
2. Відсутність правових гарантій інвестування в об'єкти державних і комунальних підприємств: котелень, водоканалів, метрополітену тощо.
Такі замовники не мають статусу розпорядників бюджетних коштів, так що не можуть брати на себе довгострокові зобов'язання з енергосервісу і гарантувати платежі інвестору на кілька років вперед.
Крім того, за своєю правовою природою енергосервіс - це послуга. Зобов'язання замовників за енергосервісними договорами є борговими. Тому такі виплати з енергосервісу також не можуть бути забезпечені місцевою гарантією муніципалітету або включені в інвестиційну програму підприємства, тариф якого підлягає державному регулюванню. Таким чином комунальні підприємства не мають можливості гарантувати розрахунки з ЕСКО.
3.Низький рівень підготовки кадрів на місцях і відсутність інституційної спроможності муніципалітетів до залучення приватних інвестицій. За останні 5 років оголошено понад 700 тендерів на закупівлю енергосервісу. З них майже 50% скасовані або не відбулися. Основні причини: зволікання місцевих рад із затвердженням істотних умов договорів, відсутність зацікавлених ЕСКО і порушення замовниками вимог законодавства при підготовці і проведенні державних закупівель.
4. Масштабним проектам складно виграти тендер за критерієм NPV (ефективності енергосервісного договору). ЕСКО, які пропонують тривалі і дорогі проекти з термомодернізації будівель, пропонують і великі інвестиції і готові гарантувати значне підвищення енергоефективності будівель. Однак термін окупності їхніх інвестицій - тривалий, а NPV - менше, ніж у дешевих і швидких проектів, таких, наприклад, як установка індивідуальних теплових пунктів. Саме тому такі ЕСКО в більшості випадків програють тендери, навіть коли їх проект більш привабливий для замовника.
Однак інвестори, банки і муніципалітети не зупиняються і випробовують нові моделі фінансування таких проектів (факторинг, співфінансування за рахунок бюджетних коштів та інші).
Що може поліпшити ситуацію
У парламенті розгляду чекають законопроекти №93862 і №93873, підготовлені за участю Держенергоефективності, міжнародних організацій, профільних асоціацій і експертів галузі з метою вдосконалення механізму енергосервісу.
Найважливіші із запропонованих змін такі:
1. Можливість замовника встановлювати мінімальний відсоток економії енергоресурсів, який повинен бути досягнутий у результаті енергосервісу. Це дозволить муніципалітетам опосередковано впливати на те, які саме енергоефективні заходи будуть їм запропоновані з боку ЕСКО.
2. Можливості перегляду умов енергосервісного договору у випадках прийняття додаткових енергоефективних заходів за рахунок муніципалітету і зміни регульованих тарифів на енергетичні ресурси та комунальні послуги. Це може зменшити ризики ЕСКО, пов'язані з ростом курсу валют та інфляції, і відкриє можливості для залучення іноземного фінансування проектів. З іншого боку, це спонукатиме муніципалітети до подальшого фінансування енергоефективності об'єктів, за якими вже укладено енергосервісні договори.
3. Уведення принципу мовчазної згоди та передача виконавчим органам місцевих рад повноважень щодо затвердження істотних умов енергосервісних договорів - це може зменшити політичний вплив на такі угоди.
4. Надання одержувачам бюджетних коштів права приймати довгострокові зобов'язання з енергосервісу, тобто поширення гарантій бюджетного кодексу на проекти енергосервісу об'єктів державних і комунальних підприємств: котелень, водоканалів, метрополітену тощо.
Однак цих змін доведеться почекати - законопроекти ще не були розглянуті Верховною Радою в першому читанні. Тиск профільних неурядових організацій, озвучування своїх потреб місцевими органами влади, а також поширення ідей про необхідність урегулювання цієї сфери - усе це може позитивно вплинути на ситуацію в сфері енергоефективності країни в цілому.
Що робити вже зараз
Інвесторам і громадам варто звернути увагу на альтернативні правові механізми інвестування в енергоефективність: державно-приватне партнерство та third-party-finance. Ці механізми передбачають тривалий термін проходження формальних правових процедур і складний механізм прийняття рішень на місцях. Але вони дозволять зробити договір гнучким, законно реалізувати проект на об'єктах комунальних підприємств, передбачити різні форми і умови оплати проекту, захистити інвестиції за допомогою місцевих гарантій і відображати витрати проекту в інвестиційних програмах комунальних підприємств.
Представникам всіх рівнів влади зараз варто продовжувати роботу з підготовки муніципалітетів до залучення масштабних інвестицій і застосування нетипових механізмів для реалізації енергосервісу проектів на місцях. Результатом цієї роботи має стати:
- мінімальна кількість процедурних помилок замовників, яких припустилися при підготовці та проведенні публічних закупівель енергосервісу;
- уміння використовувати «нецінові» критерії оцінки тендерних пропозицій та готовність до реалізації проектів співфінансування енергосервісу за рахунок бюджетних коштів;
- розробка власних форм енергосервісних договорів, які передбачають більш докладні умови та алгоритми взаємодії з ЕСКО, ніж ті, які передбачені приблизною редакцією договору, затвердженої Кабміном.
Для цього можна використовувати методичні рекомендації, підготовлені в рамках проектів міжнародних організацій, зокрема ПРООН, брати участь у профільних заходах і семінарах, або звертатися до радників в галузі.
