ЗМІ поширювали досить багато чуток і неправильних тлумачень закону №2227-VIII від 6 грудня 2017 року, яким внесено суттєві зміни до Кримінального кодексу України (КК). Він набув чинності 11 січня. Цим законом у КК дослівно перенесено окремі положення поки не ратифікованої Україною Конвенції Ради Європи про запобігання та боротьбу з насильством щодо жінок та домашнім насильством. Закон передбачає криміналізацію домашнього насильства. Це найважливіша зміна, яка справді може поліпшити ситуацію в цьому питанні, адже якщо раніше побої трактували як хуліганство, то тепер за це каратимуть суворіше.
Що змінилося?
1. Закон уточнює поняття "зґвалтування". З юридичної точки зору ці зміни мають вигляд зайвої деталізації, мета якої незрозуміла.
Як було?
"Зґвалтування – статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи".
Як зараз?
"Зґвалтування – це вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним, анальним або оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета без добровільної згоди потерпілої особи".
2. Нова редакція ст. 152 і ст. 153 КК не містить такого поняття, як "добровільна відмова від вчинення злочину". Це означає, що, якщо людина в останній момент добровільно відмовилася від вчинення зґвалтування, її все одно можуть притягнути до кримінальної відповідальності за ст. 154 КК України.
3. Широко обговорювна у соцмережах письмова згода на секс є звичайною вигадкою. Нові положення КК нічого подібного не вимагають і не передбачають. Найімовірніше, ця маніпуляція з'явилася навколо нового для нашого законодавства поняття "згода на вчинення дій сексуального характеру". Згідно з новим законом, згоду вважають добровільною, якщо вона є результатом вільного волевиявлення особи, з урахуванням супутніх обставин". Однак, що таке "супутні обставини" і як їх визначити, законодавець не пояснює. Імовірно, трактування, як завжди, перекладуть на судову практику, яка формуватиметься, зокрема, на основі внутрішніх переконань кожного окремого судді, на розгляд до якого потрапить справа. Крім того, зрозуміло, що лише отримання письмової згоди не вбереже від можливих претензій у майбутньому. Таку згоду можна легко оскаржити, якщо її було написано під тиском. Тому українцям, як і раніше, варто дотримуватися звичних норм співжиття і не наполягати на сексуальних стосунках, якщо партнер каже, що зараз цього не хоче.
4. Однозначно позитивним моментом є те, що відтепер у випадках домашнього насильства у слідчих є всі підстави для відкриття кримінального провадження. Раніше це було майже неможливо, адже ці справи рідко кваліфікували як кримінальні. Також, відповідно до нової редакції, кривдникові можуть заборонити наближатися до його жертви, що значно збільшить можливості для захисту від домашнього насильства.
5. Новий закон посилює відповідальність за сексуальне насильство і зґвалтування осіб до 14 років. Секс із ними – кримінальний злочин навіть за наявності згоди, і карають за його скоєння позбавленням волі на строк від п'яти до 10 років. Водночас Кримінальним кодексом передбачено, що кримінальну відповідальність за такий злочин несуть не з 16 років, як у більшості випадків, а з 14 років. Отже, секс між підлітками у віці, наприклад, 13 і 14 років є кримінальним злочином за ст. 153 КК. Якщо в такій ситуації батьки або опікуни 13-річної дитини звернуться до суду, її 14-річному партнеру загрожуватиме позбавлення волі.
Поки не можна сказати, чи зменшить новий закон кількість випадків сексуального насильства. Визначальною є судова практика застосування цих норм. Якщо громадяни масово звертатимуться в суди, а судді справді намагатимуться захистити постраждалих, то нове законодавство допоможе поліпшити ситуацію.
Опубліковано на https://gordonua.com/
