Періодична відсутність світла та зв’язку через обстріли рф української енергетичної інфраструктури спонукає бізнес адаптуватись та шукати варіанти продовження роботи.

Компанії закуповують  зарядні станції, переходять до засобів доступу до мережі Інтернет, які не залежать від наявності світла в електромережі.

Також для збереження виробництва та процесу надання послуг вкрай необхідним є генератор, тому кількість таких пристроїв, що знаходиться у використанні українських підприємців,  наразі продовжує рости. За різними даними лише за період листопад 2022 року – січень 2023 року до країни було завезено від 400 до 700 тисяч генераторів.

Для роботи генераторів ключовим є паливо. Тож більшість компаній вимушена самостійно зберігати паливо усіма доступними способами.

ЧИ ЗАГРОЖУЮТЬ БІЗНЕСУ  ШТРАФИ ЗА НЕЗАКОННЕ ЗБЕРІГАННЯ ПАЛИВА?

З 3 січня цього року відповідно до ст. 18 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-BP «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон № 481) встановлено, що на період дії воєнного стану на території України та протягом 30 днів з дня його припинення або скасування суб'єкт господарювання має право зберігати пальне, яке споживається для заправлення електрогенераторної установки, в обсязі до 2000 літрів на кожному об'єкті, що забезпечений електрогенераторною установкою, без отримання дозвільних документів (до прикладу, ліцензії на право зберігання пального).

Зберігання пального, яке споживається для заправлення електрогенераторної установки, в обсязі понад 2000 літрів на кожному об'єкті, що забезпечений електрогенераторною установкою, здійснюється суб'єктом господарювання на підставі безоплатного подання до територіальних органів ДПС декларації про провадження господарської діяльності із зберігання пального. Право на зберігання пального, яке споживається для заправлення електрогенераторної установки, в обсязі понад 2000 літрів на кожному об'єкті, що забезпечений електрогенераторною установкою, набувається з моменту подання декларації до територіальних органів ДПС.

ЯКА БУЛА СИТУАЦІЯ ДО МОМЕНТУ ПРИЙНЯТТЯ ЦИХ ЗМІН ТА, ЧИ Є МОЖЛИВІСТЬ ОСКАРЖЕННЯ ШТРАФУ У СУДОВОМУ ПОРЯДКУ?

До моменту прийняття вищезазначених змін до Закону №481 питання необхідності отримання ліцензії на зберігання пального для роботи електрогенераторів було досить спірним. Позиція фіскальних органів та судова практика досить часто зазнавали змін. В контексті цього, цікавою є справа №540/4291/20. В цьому кейсі Верховний Суд сформував наступну правову позицію: "Наявність у суб’єкта господарювання обов’язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб’єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні його господарської діяльності (не пов’язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності), залежить саме від наявності в суб’єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню понять "акцизний склад" та/або "акцизний склад пересувний", незалежно від того, чи зареєстрований такий суб’єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу, та/або наявності підстав для реєстрації такого місця, як акцизний склад".

Відповідно, суд дійшов висновку, що у разі, якщо наявне в суб’єкта господарювання місце зберігання пального відповідає ознакам, які Податковий кодекс України встановлює як виняток із визначення "акцизний склад" та/або "акцизний склад пересувний", такий суб’єкт не має обов’язку отримувати ліцензію на право зберігання пального в такому місці.

Зокрема, до прийняття останніх змін, згідно з пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПКУ такими винятками у тому числі були:

• паливний бак як ємність для зберігання пального;
• приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб’єкт господарювання - отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Підсумовуючи вищесказане, можемо зробити висновок, що бізнес може зберігати пальне в обсязі до 2000 літрів на кожному об’єкті, що забезпечений електрогенераторною установкою без наявності ліцензії і будь-яких дозвільних документів. При цьому, враховуючи відсутність конкретики щодо періоду, за який потрібно дотримуватися даного ліміту,  цей ліміт застосовується саме щодо зберігання пального в кожен конкретний момент. Тобто, загально протягом місяця підприємець може зберігати і більше, але з врахуванням норми щодо одночасного зберігання пального до 2000 літрів.