Верховний Суд України своєю постановою від 15.06.2016 у справі № 826/20410/14 докорінно змінив ситуацію судову практику щодо визначення підсудності з спорів з Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (або його уповноважених осіб) на здійснення ліквідації банку) .Про це було чимало публікацій і суперечок в професійному співтоваристві, які зводилися до нелогічності згаданої постанови Верховного Суду.

Як результат: суди направляли позивачів з одного суду до іншого і жоден з них не вирішував спір по суті. Проте, адміністративні суди взяли "на озброєння" вердикт вищої судової інстанції. Як наслідок, справи, які перебували в провадженні суду - були закриті з обґрунтуванням, що вони повинні розглядатися в порядку господарського судочинства. З тих самих підстав приймалися рішення про відмову у відкритті провадження під час вступу нових позовів.

Господарські суди при цьому також відмовляли у прийнятті позовних заяв до Фонду гарантування вкладів про виплату коштів за вкладами відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Очевидно, що ліквідація банку здійснюється на підставі постанови Правління Національного банку України в рамках Закону України "про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яким передбачається порушення справи про банкрутство в господарському суді. Зазначена вище практика унеможливлює гарантоване Конституцією України право кожного на судовий захист.

У такій ситуації опинився клієнт юридичної фірми ILF, якому відмовили у виплаті гарантованої суми вкладу збанкрутілого банку. До того ж окружний адміністративний суд відмовився розглядати позов і виніс постанову, в якій роз'яснив, що ця суперечка повинна розглядатися господарським судом. Послідовно відстоюючи позицію неможливості захисту порушеного права в порядку господарського судочинства, рішення адміністративного суду було оскаржено в апеляційному порядку.

В ході розгляду справи апеляційним судом ми сформували доказову базу, яка спростовує можливість вирішення справи в порядку господарського судочинства, тим самим вказує на абсурдність висновку суду першої інстанції. Зокрема, Харківському апеляційному адміністративному суду була дана відповідь Господарського суду Київської області, про те, що в провадженні господарського суду не перебуває справи про банкрутство банку (вкладником якого є наш Клієнт), що вказало на неможливість заявити вимоги вкладникам банку в рамках процедури банкрутства останнього.

В результаті розгляду справи колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду відступила від правової позиції Верховного Суду України та своїм рішенням визнала підвідомчість таких суперечок саме адміністративним судом.

Таке рішення слід вважати позитивним прецедентом, що підтверджує доцільність і обґрунтованість рішення суперечок за позовами вкладників збанкрутілих банків саме в порядку адміністративного судочинства. Представництво інтересів у справі здійснював адвокат судової практики юридичної фірми ILF Борис Замикула.

Із текстом судового рішення можна ознайомитися за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/62405665