Із 2020 року всі види медичної допомоги будуть фінансуватися в рамках договору з НСЗУ . Тобто, через півроку медустанови більше не отримають гроші з медичної субвенції. Замість цього НСЗУ оплачуватиме їхню роботу в залежності від кількості проведених консультацій і пролікованих випадків (на первинній ланці - за кількість поданих декларацій пацієнтів).
Тому медустанови вторинної та третинної ланки не тільки можуть, але й повинні готуватися до нових умов роботи заздалегідь. Адже процес автономізації вторинки складніший, триваліший і має суттєві відмінності з досвідом первинної ланки:
1. Більше свободи та варіантів розвитку
Процедурно процеси автономізації первинки і вторинки є однаковими, але для вторинки найважливішим моментом є рішення - яким буде заклад після реорганізації. В залежності від цього керівництву лікарні необхідно чітко визначити: які ресурси потрібні, які приміщення, як закріпити зміни в статуті тощо. Наприклад, якщо йдеться про оптимізацію персоналу, то за трудовим законодавством можна оптимізувати штат або перевести когось в інше відділення у зв'язку з виробничою необхідністю. Вирішити ці питання важливо у процесі реорганізації, бо надалі (після автономізації) такі зміни буде зробити складніше, довше та дорожче з огляду на законодавчі обмеження та необхідність погодження на місцях.
Реорганізація вторинки - це унікальна можливість обрати напрямок для розвитку медичної установи. Якщо на первинці фактично немає профілю (первинна медична допомога є і залишається основним предметом діяльності такого закладу), то на вторинці кожен медзаклад може обрати свою спеціалізацію. Під час реорганізації можна законно скоротити неефективних та зайвих працівників, доповнити або скоротити види діяльності закладу (медичні, соціальні, платні, безоплатні послуги на ін.), та відповідно вирішити, що саме робити з приміщеннями лікарні.
Наприклад, заклад вторинки, в якого є невикористовувані приміщення або забагато персоналу, може частково перепрофілюватися в реабілітаційний центр - для людей із певним видом/видами інвалідності, травм, для людей похилого віку тощо. В НСЗУ вже з’явився окремий директорат з реабілітаційної та паліативної допомоги. Він буде замовляти і оплачувати послуги у медичних КНП за окремим договором.
Які 30 управлінських та юридичних питань повинні вирішити головні лікарі під час автономізації медзакладу вторинного рівня - ви можете безкоштовно отримати за цим посиланням https://ilf.space/instruktsiya.avtonomizatsiya
2. Більші масштаби та довші строки
Якщо бюджет щомісячних витрат медзакладу, що надає первинну медичну допомогу складає десь 1-3 млн грн (залежить від кількості населення), то місячний бюджет витрат медичного закладу, що надає вторинну медичну допомогу, становить 5 млн грн і більше.
Вторинний рівень надання медичної допомоги - це декілька різних видів діяльності закладу, велика кількість медичного персоналу, відділень тощо. Все це ускладнює процедуру автономізації. Від того, наскільки ефективно керівництво лікарні і громада скористаються можливостями, які відкриває реорганізація і медреформа в цілому, залежатиме бюджет медзакладу. Все це або дозволить зробити лікарню фінансово ефективною та конкурентоспроможною на ринку, або навпаки.
Сама процедура автономізації стає більш тривалою, бо закінчився пільговий період, що дозволяв не проводити оцінку майна (недешева і обов'язкова процедура) та не виплачувати наявні борги до реорганізації (але боргові зобов'язання, звичайно, залишалися).
Тепер медзакладам потрібно як мінімум 2 місяці на те, щоб кредитори могли пред’явити боргові претензії до установи, що реорганізується. Більше того, кредитори можуть заблокувати цю процедуру. І якщо є борги, наприклад, за комуналку, зарплатню чи інші - то гроші на розрахунки з боргами потрібно буде десь знайти.
Вторинний рівень медичної допомоги - це великі обсяги нерухомості, яку необхідно оцінити. Таку оцінку може зробити суб'єкт господарської діяльності або оцінщик у штаті відповідного відділу органу місцевого самоврядування. Обов’язок провести оцінку - це обов’язок власника. Тому це можна реалізувати за кошти місцевого самоврядування або власника (місцевої ради), які можуть доручити це зробити самому медзакладу.
3. Необхідність приймати реальні управлінські рішення
Автономізація первинки подекуди проводилася досить формально: провели реорганізацію на папері та продовжили працювати за старими моделями. З вторинкою так вийде. Адже необхідно вирішити, як саме буде працювати медзаклад після реорганізації: як саме він зможе підвищувати якість і/або розширювати перелік послуг, за рахунок чого він збільшуватиме свої доходи, які послуги і на яких умовах зможе закупляти у підрядників тощо. Тобто керівництву лікарні, відповідним департаментам і комітетам у органах місцевого самоврядування доведеться приймати управлінські рішення. Інакше, або виплати від НСЗУ будуть досить низькими для забезпечення життєдіяльності лікарні або їх не буде взагалі.
Важливо розуміти, що нові напрямки і правила роботи медичного КНП треба закріпити в статуті, а сам статут - узгодити з місцевою радою. Цей процес триває від 2, а часто і до 6 місяців.
На питання в процессі автономізації медзакладу вторинного рівня наші юристи відповідають за запитом тут https://ilf.space/autohospital
Крім того, лікарня як комунальне підприємство вже сьогодні може оптимізувати свої витрати та створити власну систему мотивації для кращих лікарів. Адже саме вони будуть джерелом доходів, як би цинічно це не звучало. До професійних лікарів, які надають медпослуги високої якості, будуть йти пацієнти, а за ними - гроші. Щоб мотивувати кращих лікарів залишитися працювати у вашому медзакладі і залучити нових, важливо запровадити достойні умови праці та її оплати. Для цього варто оновити колективний договір лікарні і закріпити нові правила. Замовити колективний договір під цілі та завдання медичного підприємства можно за цим посиланням https://ilf.space/koldogovir
