У попередній статті ми поговорили про те, що таке ревіталізація культурної та промислової спадщини. Її основна думка полягає в тому, що ревіталізація — це не тільки про комерційну вигоду, але і про залучення культурних і соціальних проєктів, повагу до історичної пам’яті та залучення спільнот. Однак сакраментальним у цьому всьому процесі є питання «Навіщо?». Чи не простіше зруйнувати вщент занедбану споруду для побудови на її місці чогось нового та прекрасного, а не розводити бурхливу діяльність із перебудови старої розвалини із залученням різних осіб і проєктів?
Технічно — так, простіше. Але не завжди це можливо й доцільно. По-перше, утилізувати великі промислові простори іноді буває дорожче, ніж їх перебудувати. По-друге, безліч потенційних об’єктів для ревіталізації — це пам’ятки культури, які мають історичну цінність і охороняються законом. Якщо в Україні «де-юре» не всі вони мають такий статус (але «де-факто» ними є), то в західних країнах усе більше таких пам’яток щорічно набувають статус тих, що охороняються. Спочатку в реєстри спадщини переважно заносили релігійні споруди та палаци, але з плином часу спектр історично-цінних об’єктів розширився — ними стали дерев’яні споруди певної епохи або індустріальні об’єкти. В Україні цей тренд також розвивається. Якщо у 2012 році до реєстру нерухомих пам’яток були записані 4555 об’єктів, то у 2016 — уже 6657. Тому порожні старі будівлі для багатьох міст і країн — це виклик, рівно, як і ресурс для розвитку. Як впоралися з цим викликом різні міста? Розглянемо три історії.
Ландшафтний парк Дуйсбург-Норд, Німеччина
Головною родзинкою цього парку є те, що він побудований на території колишнього сталеливарного заводу «Майдера». Сам процес неспішного переобладнання зайняв близько 20 років після виведення заводу з експлуатації.
Фото доменної печі колишнього промислового гіганта вже стали своєрідною візитною карткою як самого парку, так і міста Дуйсбурга — індустріального й у минулому особливо нічим не примітного регіону. Але тепер туди приїжджають натовпи туристів, щоби подивитися на один із найбільш вражаючих індустріальних парків світу. До пандемії на його території проходило близько 250 подій у рік, не враховуючи регулярних пікніків, гуртків із клаймбінгу, велосипедних прогулянок і інших розважальних занять для місцевих жителів.
Соляна шахта у Величці, Польща
У далекому 1247 році у Величці почався промисловий видобуток солі, який тривав 7 століть. Надлюдськими зусиллями 10 поколінь шахтарів вирили величезний підземний лабіринт заввишки в 9 поверхів.
Сьогодні в цих соляних залах понад мільйону туристів у рік демонструють технологічний процес видобутку солі — шахта у Величці стала відомим музеєм. Також у соляній шахті є багато можливостей для дозвілля — там можна провести конференцію, пообідати, послухати концерт або влаштувати весілля. Проте бронювати великі заходи бажано дуже заздалегідь.
Promprylad.Renovation, Україна
У центрі Івано-Франківська є завод Промприлад, який рік тому викупили, щоби переобладнати незадіяні площі в інноваційний центр, публічні простори та офіси для різних проєктів. За кілька років ідея зібрала $ 5 млн від 409 інвесторів і 13 фондів. Цей об’єкт активно залучає резидентів і амбасадорів, залишаючи за собою право обирати з їхньої кількості близькі за цінностями організації та людей, щоби власноруч будувати екосистему міста.
У 2020 році Івано-Франківськ очолив рейтинг міст України для ведення бізнесу за версією Forbes. Неправильним буде вважати винуватцем цього прориву виключно оновлений Промприлад, тому що є ціла низка причин, що сприяла зростанню міста. Але і применшувати значення ревіталізації не варто, адже вона дала потужний поштовх до розвитку міста і зробила його магнітом для інвестицій і людей.
Навіщо займатися ревіталізацією?
Ці приклади насамперед об’єднує те, що вплив ревіталізації виходить далеко за стіни самої будівлі. При правильному підході до обладнання простору вона стає це не просто замкнутою системою зданих в оренду приміщень, а своєрідним магнітом і приводом приїхати в конкретне місто або регіон із бізнес-метою або для проведення дозвілля. Тому даючи відповідь на питання «Навіщо містам ревіталізувати будівлі?», можна виділити кілька економічно вигідних переваг:
Залучення внутрішніх і зовнішніх туристів у регіон. Наприклад, кількість іноземних відвідувачів шахти у Величці становить 56 %, і цей показник до 2020 року продовжував зростати, враховуючи те, що Величка — це невелике місто під Краковом із населенням до 25 000 осіб. Так, їм пощастило мати поруч такий цікавий об’єкт, але в багатьох невеликих містах можна знайти свої «родзинки» та переваги. Також цей феномен називають «Ефектом Більбао» (за аналогією зі створенням філії Музею Гуггенхайма в Більбао, Іспанія), завдяки якому поява однієї знакової споруди призвела до перетворення цілого міста і його впізнаваності в усьому світі.
Розвиток туристичної інфраструктури. Коли кількість туристів щорічно утричі перевищує кількість жителів міста, то з’являються нові можливості для розвитку готельно-ресторанної сфери, сувенірної продукції, екскурсійних маршрутів тощо. Навіть якщо ревіталізований об’єкт більше про бізнес-заходи та виставки, це не знижує необхідність приїжджим особам десь селитися, обідати, цікаво проводити вільний від зустрічей і переговорів час. Привід для нових людей приїхати в місто — це також можливість для місцевого бізнесу та інвесторів розширити свої можливості, створивши більше пропозицій і робочих місць.
Розвиток бренду міста. Ймовірно, Більбао навряд чи б з’явився на туристичних маршрутах світу, якби там не було створено вражаючого музею сучасного мистецтва. Та ж доля б спіткала Велічку, Дуйсбург, німецький Ессен і польський Лодзь (в Лодзі розташовано кілька ревіталізованих об’єктів, які і є топмісцями для проведення дозвілля в місті). Ревіталізація — це незвично і глобально, подібні проєкти вражають і привертають увагу. Тому побудова стратегії розвитку міста на основі подібних кейсів може стати гарною нагодою й конкурентною перевагою, адже кожен об’єкт унікальний, має свою історію та атмосферу, цілі та призначення. Цим прийомом влучно скористався Івано-Франківськ, потенційно цікавою можливістю це є і для Харкова, де є великий невикористаний ресурс будівель Російської імперії та СРСР, або Кривого Рогу, який уже дивиться в бік промислового туризму.
Тож можна зробити висновок, що ревіталізація — це непростий, часом довгий і дорогий процес, але він може принести дуже ефектні та довгострокові плоди. Особливість таких проєктів у тому, що кожен із них є унікальним. Важливо заздалегідь продумати всю концепцію і стратегію розвитку, зрозуміти якого результату очікує власник і інші стейкхолдери, який вплив проєкту на місто й регіон. І крок за кроком робити.
Джерело: https://womo.ua/kak-i-zachem-goroda
