При вході до музею природознавства в Лондоні зробили такий лайфхак, що варто тільки притримувати щелепу. Над головою висить величезний скелет кита, у грандіозність якого з першого погляду не віриться. Через два роки кита змінить не менш грандіозний скелет диплодока, який повернеться з гастролей по інших музеях планети. У центрі холу на кшталт "Хогвартс" сидить статуя дідуся Дарвіна. Його самовдоволений вигляд не дозволяє і на мить засумніватися в тому, що твоя далека прапрабабуся була мавпою, і кожен із 70 млн експонатів музею це почуття тільки підсилює. Причому вхід сюди безкоштовний.
В українському музеї теж, як у храмі. Тільки в храмі скорботи і жалю - до себе, до музею і до країни. Вхід до українського музею зазвичай платний, але не дуже дорогий. Квитки продає жінка, чия робота - вас не любити. Екскурсовод прісно розповість про уламки від фаланги пальця прабатька українського народу, який залишив на пам'ять спадкоємцям цей осколок в болотах десь під Києвом. Сам дорогоцінний експонат, як і тон екскурсовода, ризикують посіяти нудьгу і невпевненість у правильному виборі дозвілля. Неусміхнена панянка в гардеробі і "запашні" туалети - невпевненість підсилюють. Як і відчуття голоду, яке від туги посилюється, а вгамувати його в музеї зазвичай нічим. Тому нерідко вихід з храму пізнання супроводжується відчуттям полегшення і переконанням, що культурна програма на найближчі пару років виконана. І що треба терміново кудись піти - "заїсти" стрес і розчарування.
Варто віддати належне, що ТАК вже не скрізь, але окремі елементи зустрічаються в українських музеях із завидною регулярністю. Чому? Тому що підтримки держави немає. Фінансування немає. І майбутнього немає. Звідки ж йому взятися? Залишається тільки лягти, покритися музейним пилом і чекати забуття. Або, нарешті, діяти, взявши на озброєння стратегії іноземних конкурентів.
Але куди нам до них? У нас загадкова Мона Ліза зі стіни не підморгує, а безрука Венера Мілоська погляду не пестить. Багатьом іноземним музеям пощастило мати в колекціях шедеври світового мистецтва, на які йде відвідувач, журналіст і меценат. Але і витрати від цього точно не знижуються, і проблем менше не стає. У той же час ніщо не заважає жити і бути здоровими нішевим музеям із дуже своєрідними колекціями. Наприклад, Музей зруйнованих відносин у Хорватії з одним з експонатів у вигляді дерев'яного кавуна або Музей криптозоології в Портленді, присвячений містичним істотам, на кшталт драконів або єті. Куди б не завела фантазія засновників музею, на перший план завжди вийде один із головних чинників виживання та успіху їх дітища - менеджмент.
Підхід тут не як до священної корови, яка уособлювала високе і духовне, а як до бізнесу. Типова бізнес-модель державних музеїв - це співфінансування, коли частину бюджету оплачує держава, а частину - музей покриває сам, аж до 50%. Так, наприклад, бюджет найвідвідуванішого в світі музею Лувру - 400 млн євро, половину з яких покриває держава, а половину - музей заробляє за рахунок продажу квитків, сувенірів і приватних пожертвувань. Тому в команді працюють фінансисти і арт-директори, завдання яких - ламати голову, як підвищити доходи музею, часто шляхом нетипових для даного закладу послуг.
Так які ж інструменти допомагають музеям заробляти?
Сувенірна крамниця. Не заплативши ні копійки на вході в Лондонський музей природознавства, рано розслаблятися, тому що там чекають три "засідки" - сувенірна крамниця, кафетерій та сімейне кафе. Під девізом "Ех, живемо один раз!" біжиш оплачувати на касу брендовану чашку з динозаврами за 10 фунтів. А з мадридського музею Тіссена-Борнеміси гребеш плакати з репродукціями Моне по 20 євро, простоявши ще 20 хвилин у черзі з такими ж любителями підробок. Музей Ван Гога в Амстердамі - зразковий онлайн-магазин. Крім банальних репродукцій можна через Інтернет замовити валізи, годинник і рукавички імені музею. Товари виробляються в партнерстві з відомими брендами. Чим не стратегія для кооперації українського музею з вітчизняним бізнесом і стартапами?
Кафетерій. Однією з причин швидкого відходу гостя з музею може стати втома і голод. Вони ж - привід заробити. У музеї Вікторії і Альберта в Лондоні кафе "The Morris Room" відтворює в меню чаювання часів королеви Вікторії з традиційним англійським чаєм і огірковими сендвічами. Музейні кафе можуть стати окремим приводом прийти в культурний заклад. Щоб пообідати з дітьми в оточенні мумій Тутанхамона або птеродактилів.
Концепція може бути різною - від простого кафетерію "просто перекусити" до відтворення індіанської кухні в тематичному музеї штату Айдахо, США. В Україні задоволенням насущних потреб може похвалитися культурна інституція "Мистецький Арсенал". Після перегляду виставки не доводиться стрімголов шукати злачне місце, щоб обмінятися враженнями. Можна сісти прямо там. І це приємний в країні кейс, але якби ж таких побільше.
Оренда приміщень. Здача музейних приміщень під весілля, корпоративи та вечірки - це, може, і блюзнірство, але блюзнірство прибуткове. Так робить Рейксмузеум в Амстердамі, організовуючи щорічно до 2000 заходів для 40 000 осіб у своїх численних приміщеннях. Для цього вже кілька років спеціально працює івент-відділ. Прийшли вони до цього не від хорошого життя. З 2013 року уряд Голландії урізав бюджетні субсидії на мистецтво і культуру, що змусило численні культурні заклади по-іншому поглянути на свою стратегію. До речі, помітним джерелом доходу для відомих музеїв є телебачення. Так, Лувр заробив 2,4 млн євро на зйомках "Коду да Вінчі".
Ревіталізація занедбаних споруд. Щоб урізноманітнити нудне життя українського музейного світу є потужний ресурс - занедбані будівлі, заводи і фабрики. Цим шляхом пішли творці Тейт Модерн у Лондоні. Головний музей сучасного мистецтва Британії був відкритий у 2000 році на місці колишньої електростанції. Завдяки чому в музеї є грандіозний турбінний зал, площею понад три тисячі квадратних метрів для демонстрації великих об'єктів, а на місці колишнього нафтового резервуару під землею регулярно проводяться відеоінсталяції. Інший яскравий приклад - музей Цолльферайн в Західній Німеччині, побудований на місці колишньої шахти. Тепер це великий музейний комплекс на 1000 постійних співробітників з доходами до 70 млн євро щорічно.
Тимчасові виставки. Якщо постійна експозиція музею не розбурхує уяву і переглянута "до дірок", є шанс розбавити рутину. У 2017 році музей Гуггенхайма в Більбао організував кілька тимчасових виставок на честь свого 20-річчя. Залучили вони в музей до 6100 осіб на день. Так ви можете створювати нові приводи для відвідування музею. А потрапивши в яблучко з вибором тематики і рекламою, навіть ризикуєте підвищити дохід закладу. Тимчасову виставку, звичайно, можна спробувати сколотити своїми руками з підручних засобів. Або підійти стратегічно, через розширення нетворкінгу і партнерської мережі як в країні, так і за її межами. Вулицями бродять сотні людей, яким є що показати в рамках тематики вашого музею. Залишилося їх знайти і домовитися.
Звичайно, запуск у музеях кафетерію, сувенірної лавки і навіть здача приміщень в оренду, все це вимагатиме зусиль - адже це новий, зовсім не знайомий менеджерам музею вид бізнесу. Необхідно прорахувати, яким має бути меню кафетерію, щоб воно було універсальним і відповідало очікуванням відвідувачів, які товари повинні бути представлені в крамниці, де їх закуповувати і виробляти і як продавати. Більше того, запуск бізнесу в музеях державної або комунальної власності змусить вас зібрати цілу купу дозволів і погоджень, які іноді навіть відрізняються в різних містах. Однак вигода від цього перевищить будь-які вкладення - доведено музеями по всьому світу. Тим більше, легко пройти цей шлях зараз, коли з'явилися консультанти, що спеціалізуються на креативній економіці: фінансисти допоможуть створити бізнес-план, розрахувати витрати і майбутню вигоду, а юристи - правильно і безпечно (для музею) оформити новий напрямок.
Я тут навмисне обходжу тему пошуку спонсорів й краудфандінга, що теж може стати значним внеском у розвиток музею. І цьому ви можете присвятити ще три статті. Але все одно вони зведуться до факторів успіху - грамотного менеджменту, наявності стратегії, розвитку бренда, мережі партнерів та інвесторів. Дивно, що ці стратегії широко використовуються у бізнесі, але майже не використовуються в музеях, галереях та театрах. Може пора? Це і є креативна економіка у чистому вигляді.
Опубліковано на https://delo.ua/
