За вікном середина літа та за мирних часів – час відпусток. Але як бути зараз? Чи є можливість піти у відпустку під час воєнного стану? Саме це питання зараз є дуже актуальним, бо ним задаються чимало українців.
Певні зміни в законодавстві України почали діяти після повномасштабного вторгнення росії до нашої країни, адже під час воєнного стану деякі конституційні права та свободи людини і громадянина можуть обмежуватися. Одним із таких є право на відпочинок, яке передбачено статтею 45 Конституції України.
Проте обмеження — не означає скасування. Розглянемо на які саме відпуски та за яких обставин працівник має право на відпочинок під час воєнного стану.
Різноманітні питання щодо відпусток зараз регулюються декількома нормативними документами, а саме:
- Законом України «Про відпустки» №504/96-ВР від 15.11.1996р.;
- Кодексом законів про працю України №322-VIII від 10.12.1971р.;
- Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» №2136-IX від 15.03.2022р.
У цій статті ми будемо спиратись саме на Закон № 2136, адже він вносить певні зміни до звичних нам раніше норм про відпустки на час воєнного стану в нашій країні.
Насамперед треба з’ясувати, що відпустки бувають декількох видів: основна, додаткова, творча, соціальна та відпустка без збереження заробітної плати.
Згідно зі змінами у період дії воєнного стану щорічна основна оплачувана відпустка надається працівникам тривалістю у 24 календарні дні. Як бути, якщо ваша відпустка є довшою? Тут є декілька можливих варіантів:
- Перший — різниця у кількості днів у жодному разі не губиться, її може бути надано після закінчення або скасування воєнного стану в України.
- Другий — за домовленістю з роботодавцем, працівникові може бути надана відпустка повної тривалості. Слід наголосити, що у даному випадку це буде саме право роботодавця піти назустріч працівникові та задовольнити його прохання щодо надання щорічної основної відпустки більше 24-х днів (звісно, якщо на це є підстави, наприклад, така норма прописана у колективному або трудовому договорі), але в жодному разі не обов’язок.
Проте, якщо роботодавець не зупинив дію окремих положень колективного договору на підставі ст. 11 Закону №2136, а ці положення передбачають право працівника на основну відпустку більшої тривалості, ніж зазначено вище, тоді у роботодавця вже виникає обов’язок виконати умови діючого колективного договору.
Наступними є:
1) додаткові відпустки:
- додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці;
- додаткова відпустка за особливий характер праці;
- додаткові відпустки у зв'язку з навчанням;
- інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
2)творча відпустка (надається працівникам для закінчення дисертаційних робіт, написання підручників та в інших випадках, передбачених законодавством) та відпустка для підготовки та участі в змаганнях.
3) соціальні відпустки:
- відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами;
- відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
- відпустка у зв'язку з усиновленням дитини;
- додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи;
- відпустка при народженні дитини.
Тривалість цих видів відпусток під час воєнного стану не обмежується, проте задля їх отримання необхідно мати на те підстави.
Що стосується відпустки без збереження заробітної плати, то не застосовується обмеження щодо її максимальної тривалості. Тож, якщо раніше така відпустка, надана працівнику за сімейними обставинами або за інших причин, мала тривати не більше 15 календарних днів на рік, то зараз вона може бути значно більшою. Отримати таку відпустку можливо за власним бажанням, а роботодавець не має права примушувати працівника йти у неоплачувану відпустку.
Тож відпустка під час воєнного стану зовсім не міф, а для того, щоб її оформити, необхідно звернутися до роботодавця та надати йому відповідну заяву. Такий документ можна передати особисто, а за відсутності такої можливості - відправити поштою, навіть електронною.
Якщо дата основної відпустки вже була запланована раніше у графіку відпусток на підприємстві, то перенести її на інший період можливо лише за згодою працівника.
Окремо слід звернути увагу, що на час воєнного стану у роботодавця з’являється право звільнити працівника, який вже знаходиться у відпустці. Але не потрібно одразу панікувати! Звільнення навіть під час воєнного стану повинно відбуватися лише на законних підставах. Однак, виключенням є відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, а також відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (у такому випадку працівника не мають права звільнити взагалі).
Зазначене вище виключення застосовується й до відмови у наданні будь-якої відпустки під час воєнного стану: основної, додаткової, неоплачуваної, якщо працівник залучений до виконання робіт на об'єктах критичної інфраструктури.
Вас звільнили, але ви маєте невикористану відпустку? Вона буде компенсована! При звільненні працівника роботодавець зобов’язаний виплатити грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи. Найцікавіше, якщо Ваша відпустка за мирних часів мала бути більше, ніж 24 календарні дні, то вона буде компенсована у повному обсязі.
Отже, відпустка під час воєнного стану є реальністю, хоча і може надаватися з певними обмеженнями. Дійсно, тривалість основної щорічної відпустки не повинна перевищувати 24 календарних днів у більшості випадків, однак треба пам’ятати, що у працівника залишається право на інші види відпусток, тривалість яких відрізняється від основної.
