Відшкодування збитків, завданих війною, в ЄСПЛ: захмарні очікування чи ефективний міжнародний інструмент притягнення росії до відповідальності?

Наприкінці червня з’явилась новина про те, що найбагатший український підприємець Рінат Ахметов подав до Європейського суду з прав людини (надалі — ЄСПЛ, Суд) заяву проти росії щодо компенсації за грубі порушення державою-агресором прав власності під час війни. Зокрема, мова йде передусім про компенсацію за знищення маріупольського заводу "Азовсталь", суттєві руйнування ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча". За різними підрахунками, збитки, що були заподіяні зазначеним промисловим гігантам, складають орієнтовно 17-20 мільярдів доларів.  Враховуючи невідкладність та серйозність ситуації, заявник просив надати заяві пріоритетного статусу, а також застосувати пілотну процедуру до цієї справи (зважаючи на те, що російська агресія, знищення й експропріація власності  має аналогічні руйнівні наслідки для власників бізнесу по всій Україні).

Крім цього, нещодавно Мінцифри анонсувало, що кожен громадянин, який постраждав від російської агресії (до прикладу, у зв’язку із знищенням/пошкодженням житла, бізнесу тощо), може отримати компенсацію від 5000 до 30 000 євро, звернувшись до ЄСПЛ. Проте, чи справді все так просто? З якими перепонами можуть зіткнутись постраждалі від російської агресії, які вирішили шукати справедливість в ЄСПЛ? Чи зможуть заявники реально отримати компенсацію за заподіяні збитки? Відповіді на ці і не тільки питання —  далі у нашому аналізі.

Чи реально притягнути росію до відповідальності в ЄСПЛ та, яка основна перепона на шляху стягнення збитків з держави-агресора?

Річ в тім, що з аналізу тексту Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) та усталеної практики ЄСПЛ випливає наступне: необхідна умова для притягнення будь-якої держави-учасниці Конвенції до відповідальності за порушення прав, свобод, що передбачені нею — здійснення юрисдикції на відповідній території (подібний висновок було зроблено у справі Суду "Ілашку та інші проти Молдови та росії"). Якщо говорити простими словами, то Суд, розглядаючи справу, має відповісти на питання: "Чи поширювались владні повноваження держави-відповідача на певну територію в той час, коли, за твердженням заявника (заявників), там відбувались порушення прав та свобод?" Очевидно, що за умов сьогодення (наявність заморських територій, збройних конфліктів) юрисдикція не може обмежуватись лише національною територією, а отже можливою є відповідальність однієї держави за порушення прав і свобод, що мали місце на території іншої держави. Проте, це можливо лише у виняткових випадках:

• Військова окупація — зайняття збройними силами однієї частини держави або всієї території даної держави без отримання суверенних прав на неї. Наприклад, від початку повномасштабного вторгнення рф до України в окупації перебуває Херсонська область (включно із м. Херсон). Відповідно, чисельна присутність російських військ на цих територіях, здійснення фактичного контролю говорить про те, що юрисдикція рф поширюється на ці території, а отже держава-терорист має відповідати за збитки, що були заподіяні на цих територіях.
• Здійснення ефективного контролю над територією іншої держави — держава відповідатиме за діяння приватних осіб на території іншої держави (до прикладу, сепаратистських угруповань, колаборантів) у випадку, якщо вона керувала або надавала підтримку цим особам у конкретних операціях. У численних справах ЄСПЛ (зокрема, у вже згаданій "Ілашку та інші проти Молдови та росії", "Луізіду проти Туреччини") Суд, для встановлення факту наявності ефективного контролю, звертав увагу на: чисельність військової присутності держави на території іншої держави, військову, економічну та політичну підтримку місцевої підлеглої адміністрації, яка забезпечує такій державі вплив та контроль над регіоном.
• Здійснення загального контролю над територією іншої держави — держава несе відповідальність за дії організованої групи на території іншої держави, якщо вона здійснювала загальний контроль над нею, який не обов’язково має включати надання певних інструкцій або вказівок, а може виражатись у загальній підтримці цих осіб, в тому числі фінансовій, військовій чи у іншій формі. 
• Дії державних агентів на території іншої держави (наприклад, консулів).

Як би дивно це не звучало, але заподіяння збитків (а отже порушення права на мирне володіння своїм майном, гарантоване ст.1 Протоколу №1 до Конвенції), що мало місце під час активної фази бойових дій, не входить до переліку вищезазначених винятків. Тобто Суд виходить з того, що в умовах воєнного зіткнення держав за певну територію, бомбардувань, артилерійських обстрілів тощо встановити здійснення контролю (а отже поширення юрисдикції) тієї або іншої держави над відповідною територією неможливо. Так, у справі Грузія проти росії (II), яка стосувалась збройного конфлікту між Грузією з одного боку та рф і сепаратистськими угрупованнями Південної Осетії та Абхазії з іншого, ЄСПЛ було зроблено наступний висновок: "...У зв'язку з цим можна виходити з того, що у разі воєнних дій, у тому числі, наприклад, збройних нападів, бомбардувань або артилерійських обстрілів, які здійснюються під час міжнародного збройного конфлікту, взагалі не можна говорити про ефективний контроль над районом. Сама реальність збройного протистояння і бойових дій між збройними силами противника, які прагнуть встановити контроль над територією в умовах хаосу, означає відсутність контролю над територією. Це також стосується і цієї справи, враховуючи, що більша частина бойових дій відбувалася в районах, які раніше перебували під контролем Грузії. Зважаючи на всі ці фактори, Суд приходить до висновку, що події, що мали місце в період активної фази бойових дій (8-12 серпня 2008 р.), не підпадають під юрисдикцію рф в контексті статті 1 Конвенції".

Що означає дане рішення для України та заявників у практичній площині?

Заявникам слід готуватись до того, що Суд, скоріш за все, вирішуватиме питання щодо того, чи підпадають порушення права власності (заподіяні збитки) під юрисдикцію рф в період активної фази бойових дій. З огляду на практику, що склалася, Суд визначатиме, чи було встановлено рф фактичний/ефективний/загальний контроль на відповідній території, коли відбувались порушення прав власності. У випадку ствердної відповіді, росія  нестиме відповідальність за заподіяні збитки і, навпаки, якщо буде встановлено, що мали місце бомбардування, артилерійські обстріли, однак контролю над територією не було (до прикладу, як це відбувається у місті Харків), то держава-терорист, ймовірно, не відповідатиме за заподіяні збитки.

То чи є взагалі сенс звертатись до ЄСПЛ та, які перспективи виконання рішення Суду проти рф?

Очевидно, що переважна більшість заявників, які зазнали збитків через пошкоджене/зруйноване житло, майно, бізнес, звертатимуться до міжнародних судових інстанцій (в тому числі, ЄСПЛ) в надії отримати справедливу сатисфакцію за спричинену майнову та моральну шкоду. Водночас, потрібно розуміти, що навіть за умови, якщо Суд встановить порушення Конвенції, саме держава-відповідач зобов’язана буде створити умови, за яких подібні порушення більше не повторяться, поновити права заявника і виплатити йому компенсацію (чого росія ніколи не зробить, принаймні за панування нинішнього режиму). Так, 13 червня державна дума росії ухвалила Закон, що дозволяє не виконувати рішення Європейського суду з прав людини, які вступлять в силу після 15 березня 2022 року. Більше того, за статистикою Комітету Міністрів Ради Європи, на даний момент росія не виконала рішень у більш ніж 2000 справах, і це перше місце серед усіх держав-членів Ради Європи.

В той же час, коли особа звертається до Суду передусім для встановлення справедливості, причетності росії до заподіяння багатомільярдних збитків, сенс звернення до ЄСПЛ дійсно є. До того ж, слід враховувати, що Суд не має встановлених строків розгляду справ. Зазвичай, справи розглядаються довго, особливо в контексті міжнародних збройних конфліктів. Таким чином, на рішення в індивідуальній справі щодо порушень, що мали місце під час російського вторгнення у 2022 році, ймовірно, потрібно буде очікувати від 5 років і більше. Наприклад, у вже згаданій справі "Чирагов та інші проти Вірменії" рішення заявникам довелось очікувати 10 років, у справі Грузія проти росії (II), враховуючи величезну кількість доказів — 13 років. Проте, така тривалість розгляду справи може виявитись на руку заявникам, оскільки, якщо протягом розгляду справи Судом настануть позитивні зміни у політичному режимі росії, то є шанс, що ухвалене на користь заявника рішення, все ж таки буде виконано (якщо рф вирішить повернутись до компанії цивілізованих країн).

Орієнтовний алгоритм дій заявників, які бажають стягнути збитки з рф в Європейському суді з прав людини.

У багатьох заявників, які втратили житло, бізнес тощо через російсько-українську війну та все ж таки прийняли рішення щодо стягнення збитків з рф в ЄСПЛ, виникає питання щодо переліку дій, які слід зробити задля отримання відшкодування. Приблизний алгоритм дій виглядатиме наступним чином:

1. Формування належної доказової бази. Значною перевагою Європейського суду з прав людини є досить гнучкий стандарт доказування. Це означає, що певний чіткий перелік доказів, які мають подавати заявники для доведення порушення прав, які підлягають захисту за Конвенцією, відсутній (тобто Ви не програєте справу, якщо не подасте ту чи іншу довідку). Водночас, загальна порада для заявників: надавати якомога більще доказів, що підтверджують порушення Ваших прав (фото, відео Вашої власності до/після руйнування, документи, що підтверджують право власності на майно, показання свідків тощо). Наприклад, у справі ЄСПЛ "Чирагов та інші проти Вірменії" один із заявників (громадянин Єльхан Чирагов) для доведення того, що йому дійсно належав будинок, над яким він втратив будь-який контроль і який знаходився на території, яка тривалий час перебувала під окупацією Вірменії, надав: технічний паспорт, який підтверджував, що житловий будинок дійсно був зареєстрований на ім’я заявника, показання сусідів, які підтвердили, що чоловік володів цим житловим будинком, а також заяву від представників виконавчої влади, згідно якої Чирагов дійсно проживав у селі, яке згодом потрапило під окупацію Вірменії. Особливу увагу заявникам слід приділити питанню якісного та детального обґрунтування розміру заподіяних збитків (за необхідності доцільно звернутись за допомогою адвоката, який спеціалізується на справах ЄСПЛ), оскільки в протилежному випадку Суд визначить суму компенсації, виходячи із власного розуміння справедливості. У вищезгаданій справі Суд констатував проблему визначення точної суми заподіяних збитків, оскільки майже у всіх постраждалих були відсутні документи, які б підтверджували вартість майна або будь-який дохід, який можна було б отримати від нього. Зважаючи на це, Суд прийняв рішення, що держава-відповідач має сплатити 5000 євро кожному із заявників як справедливу компенсацію матеріальної та моральної шкоди.
2. Заповнення формуляру заяви до Європейського суду з прав людини, який можна віднайти на офіційному сайті Суду. На цьому етапі важливо, аби заявником було дотримано наступні вимоги:

• У заяві мають бути вказані обставини порушення тільки тих прав, які зазначені в Конвенції та протоколах до неї (тобто має бути дотримана "предметна юрисдикція Суду", яка закріплена у ст. 32 Конвенції). У випадку, коли ми говоримо про відшкодування збитків, що заподіяні росією, заявники можуть скаржитись, як варіант, на пошкодження/знищення житла, неможливість користуватися житлом, майном, вимушене припинення бізнесу тощо (це, в свою чергу, охоплюватиметься ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
• У заяві має бути обов’язково вказана держава-учасниця Конвенції проти якої подається заява (адже має бути дотримана так звана "юрисдикція суду за колом суб’єктів", що визначена ст.34 Конвенції). Очевидно, що в нашому випадку відповідачем у справі буде рф. Також важливо, аби заявником, при поданні заяви, була дотримана "юрисдикція Суду в часі", оскільки за загальним правилом заявник може скаржитись на порушення прав, гарантованих Конвенцією та протоколами до неї, у випадку, якщо вони мали місце в період з дати набуття чинності Конвенції для держави-відповідача до моменту, з якого Конвенція припинить дію для держави-порушниці (тобто, іншими словами, до моменту денонсації).

В нашому випадку доцільно звернути увагу на те, що 16 березня 2022 року  росія була виключена із складу Ради Європи. Для заявників, які зазнали збитків через російсько-українську війну, це означає, що на все, що рф вчинить до 16 вересня, можна буде поскаржитися в ЄСПЛ (це продиктовано правилом ст.58 Конвенції, згідно якого держава-учасниця Конвенції, в тому числі і рф, звільняється від виконання своїх зобов’язань за Конвенцією через шість місяців після того, як держава перестає бути членом Ради Європи).

• Заявникам, які збираються подавати заяву проти росії до ЄСПЛ, слід також пам’ятати про необхідність дотримання процесуальних аспектів прийнятності заяви, які містяться у ст.35 Конвенції. Зокрема,  за звичайних обставин постраждала особа повинна вичерпати усі засоби національного захисту (простими словами необхідно пройти всі три судові інстанції в державі, яка є відповідачем у справі, і лише після програшу звертатись до ЄСПЛ). Звернутись до Суду необхідно впродовж чотирьох місяців від дати постановлення остаточного рішення на національному рівні.  Правило про вичерпання засобів національного захисту має передусім на меті надати можливість національним органам держави-відповідача виправити допущені порушення. Однак, у випадку з рф це правило не працює (оскільки очевидним є відсутність ефективних правових механізмів захисту порушених прав українців в росії), а тому потрібно звертатись впродовж 4-х місяців після настання події (наприклад, пошкодження житлового будинку).

3. Надіслання заповненого формуляру заяви разом із доданими доказами на офіційну поштову адресу, що вказана на офіційному сайті ЄСПЛ.

Тож висновки наступні:

1. Злочин агресії росії, заподіяні збитки державою-агресором не повинні залишатися безкарними, однак заявникам, очевидно, не варто покладати занадто великі очікування і сподівання на відшкодування усіх заподіяних збитків у ЄСПЛ. Це пояснюється передусім усталеною практикою Суду, згідно якої держава не несе відповідальності за порушення прав, що мали місце під час активної фази бойових дій на території іншої держави, якщо не було встановлено контролю (фактичного, ефективного, загального) над територією.
2. У випадку, якщо з огляду на фактичні обставини справи, надані докази, буде ухвалено рішення на користь заявника воно, ймовірно, не буде виконано допоки існує в росії режим, який заперечує юрисдикцію будь-яких міжнародних судових інстанцій та правила цивілізованого світу. Однак, зважаючи на тривалість розгляду справ, невисоку, проте ймовірність зміни політичного керівництва рф, є шанс виконання такого рішення в майбутньому, а отже звернення до ЄСПЛ, наразі є роботою на перспективу.