КЗпП регулює тільки п'яти- і шестиденний робочий тиждень, але це не означає, що роботодавець не може змінювати тривалість робочого дня або робочого тижня. Бізнес, суди і навіть контролюючі органи - всі розуміють, що трудове законодавство в Україні сильно відстає від реальних потреб сучасного суспільства (воно не задовольняє вже ні працівників, ні роботодавців).
У такій ситуації роботодавцям важливо розуміти, від яких норм можна відходити, а від яких ні. У випадку з робочим часом, основне правило таке: "Нормальна тривалість робочого тижня не може перевищувати 40 годин на тиждень" (ст. 50 КЗпП). "При цьому, тривалість робочого дня самим КЗпП не обмежується. Правда, є й винятки: при шестиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин (ст. 52 КЗпП).
Варіант встановлення 4-денного робочого тижня з 10-годинним робочим днем - цілком життєздатний. Згідно зі ст. 9-1 КЗпП, роботодавці за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.
Що стосується встановлення скороченого робочого часу (4 дні та 32 години на тиждень), тут роботодавець теж вільний встановити додаткові гарантії для співробітників. Більше того, це прямо передбачено законодавством. По-перше, відповідні норми є в КЗпП (див. Ст. 51 і ст. 9-1 КЗпП). По-друге, такі права передбачені для роботодавців у Господарському кодексі. Так, згідно зі статтею 69 Господарського кодексу України підприємство самостійно встановлює для своїх працівників скорочений робочий день та інші пільги.
Основна рекомендація тим, хто встановлює такі нестандартні умови, - оформлюйте їх документально. Положення про чотириденний робочий тиждень із 10-годинним робочим днем або зі скороченим робочим часом потрібно зафіксувати або в колективному договорі, який укладається на підприємстві, або в індивідуальному трудовому договорі з працівником. Це допоможе попередити різні претензії від контролюючих органів і недобросовісних співробітників.
Опубліковано на https://indigo.co.ua/
