17 листопада 2021 р.

Без сірих схем із благодійністю. Що потрібно, аби отримувати платні послуги в лікарнях легально?

 

Якщо лікарня вимагає оплату за послугу, яка вже оплачена державою, це може бути приводом для скарги до НСЗУ. А якщо пацієнт готовий оплатити додаткові послуги?

Українські лікарні й поліклініки отримують кошти у різний спосіб: наприклад, від НСЗУ за надані населенню послуги або у вигляді дотацій із державного та місцевого бюджетів. Довгі роки медустанови використовували додаткове джерело: сіру схему з благодійними фондами — пацієнт робить «добровільний» внесок у касу фонду за послугу. Наразі є й легальний спосіб надавати платні послуги населенню. Для цього потрібно провести відповідне рішення через місцеву раду, але результат того вартий. Особливо порівняно із «благодійною» схемою.

Основне джерело доходу медичної установи — гроші за медичне обслуговування пацієнтів за договором з НСЗУ. Як показує практика, ця система непогано працює в установах первинної ланки — ЦПМСД. У лікарнях усе не так райдужно. Навіть із використанням коефіцієнтів, що підвищують оплату залежно від складності випадку, покривати витрати на собівартість проведення лікування чи операції та перебування у стаціонарі не виходить. Навіть за невисоких зарплат персоналу.

Деякі заклади вторинної та третинної ланки все ж таки стали прибутковими — наприклад, обласні лікарні та деякі з лікарень великих міст. Вони завжди надавали великий обсяг складних послуг. Пацієнти туди їдуть із районів, де такі послуги не надають. А от місцеві лікарні, особливо в невеликих населених пунктах, опинилися у складному становищі.

Ми проаналізували фінанси 10 медичних закладів у Донецькій і Луганській областях. Кошти, отримувані від НСЗУ, не відшкодовують витрати в жодному з них. Добирають кошти двома способами. По-перше, комунальні лікарні одержують дотації від власника — місцевої ради. Як правило, це покриває від 10 до 40% витрат. Якщо рада має фінанси на це, якщо депутати мають намір розвивати лікарню, відкривати нові відділення, вони виділяють гроші. Якщо ні — кошти доводиться щоразу випрошувати. У будь-якому випадку це слід вважати екстреним заходом, і медустанова повинна якнайшвидше перестати бути залежною від прихильності розпорядників місцевого бюджету.

Другий варіант отримати кошти — через «благодійний фонд» лікарні, тобто через приховані платежі від населення. Такі внески формально легальні. Але щоразу незрозуміло, на що це схоже — на здирництво чи на подачку. Коли медсестра каже, що зробити УЗД коштує 500 грн, це вже не схоже на благодійність. Це вимога оплати процедури, яка, найімовірніше, уже оплачена НСЗУ. А якщо пацієнт відмовиться платити, не надати йому допомогу все одно не можна за законом. Крім того, лікарня не може отримувати оплату за послуги, яких немає у договорі з НСЗУ. Іншими словами, поставити масажний стіл та отримувати гроші за лікувальний масаж не вийде, якщо масажу немає у договорі. А якщо є, то він уже сплачений НСЗУ.

Але є третій спосіб отримати дохід — надання платних послуг населенню. Можливість для медустанов отримувати гроші від фізичних осіб закріплена у статті 18 Закону України про «Основи законодавства України про охорону здоров’я». Повний перелік усіх варіантів таких послуг є у постанові Кабінету Міністрів України 1138 від 17.09.1996 р. (у нього відтоді внесли 20 змін). Методика розрахунку вартості таких послуг наведена у Постанові КМУ 1075 від 27.12.2017 р.

Найпопулярніші та найпростіше реалізовані серед таких послуг: звернення до лікаря або проведення аналізів без направлення сімейного лікаря, отримання консультації сімейного лікаря без декларації, різноманітні медичні та профілактичні огляди (наприклад, огляд водіїв).

Платними можуть бути послуги кабінетів УЗД, рентгена, функціональної діагностики (ЕКГ), фізіотерапії (масажі та гідромасажі). Можна отримувати плату за ліжкодень, окремі операції, які роблять у денному стаціонарі (наприклад, косметичні). Коли пацієнт проходить лікування, оплачене НСЗУ, він може отримувати додаткові платні послуги, яких у договорі немає. Платними можуть бути послуги, включені до договору НСЗУ, але якщо пацієнт не має направлення від лікаря, і це його особисте рішення, то таку послугу оплачуєть пацієнт. Наприклад, видалення папілом.

Важливо, щоб послуги, які прописані в договорі з НСЗУ, залишалися у пріоритеті. Персонал лікарні не може вибирати, які положення договору виконуватимуть, а які ні. Якщо лікарня вимагає оплату за послугу, уже оплачену державою, це може бути приводом для скарги до НСЗУ, і таких скарг надходить багато. НСЗУ може застосувати санкції до такої медустанови: призупинити чи зменшити фінансування лікарні на певний період.

Для початку надання платних послуг необхідно пройти процедуру їх затвердження. Потрібно підготувати пакет документів декларативного характеру, перелік послуг, тарифи, публічний договір для пацієнтів і проєкт рішення власника (місцевої ради) про надання лікарнею платних послуг. Останній документ — головний. Він має пройти стадію громадського обговорення, після чого місцева рада має його розглянути на сесії.

Головна мета запровадження платних послуг — це, звичайно, додаткове легальне джерело доходу. Під час підготовки до нової форми роботи лікарні потрібно провести розрахунок вартості послуг, порівняти оплату НСЗУ за кожен пролікований випадок із витратами. Так керівництво лікарні може дізнатися, які відділення чи кабінети вже зараз працюють на збиток, а які приносять дохід. Які варто розвивати, які можна закрити? Також на основі цих даних можна приймати ефективні рішення про скорочення персоналу та залучення пацієнтів у недозавантажені відділення.

Платні послуги — це ще й інструмент боротьби за ринок, адже лікарень такого профілю у місті, районі може бути кілька. Не можна ставити надхмарні розцінки, тому що до вас ніхто не піде. У той же час, послуги не мають бути збитковими. Також важливим є психологічний фактор: коли пацієнт іще до походу в лікарню може подивитися прейскурант послуг і зрозуміти, скільки коштуватиме лікування, він може планувати. Зростає довіра до медустанови. Не знаючи цін, люди часто відкладають візит до лікарів.

Зрештою, платні послуги мають бути рентабельними, давати дохід для розвитку лікарні. Рентабельність у цьому випадку стає подушкою безпеки, адже послуга ризикує стати збитковою за першого підвищення зарплати персоналу або подорожчання матеріалів. Поки цього не сталося, вони можуть приносити кошти до фонду розвитку, який лікарня може накопичувати для придбання обладнання або встановити преміювання персоналу, наприклад, у розмірі 10% від послуги.

Приніс гроші лікарні — приніс гроші для себе. Тоді персонал буде зацікавлений у тому, щоб надавати послуг більше, робити це якісно й комфортно для пацієнтів. У результаті виграють усі. Схема з «благодійними фондами» і приблизно не має таких переваг.

ОПУБЛІКОВАНО НАhttps://biz.nv.ua/ukr/experts/platni-poslug