Що передбачає міжнародний план післявоєнної відбудови України?

З моменту повномасштабного вторгнення Росії український бізнес втратив більше, ніж за два роки пандемії. За попередніми оцінками, тільки прямі втрати малого та середнього бізнесу, за період бойових дій, складають 80 мільярдів доларів. Загальну картину завданої шкоди оцінити важко, адже війна на території Країни ще триває. Наразі власники бізнесу здебільшого вважають, що навіть за умови швидкого завершення війни, вони ще довго відчуватимуть негативні економічні наслідки і треба буде багато чого відбудовувати. Сьогодні ми можемо лише прогнозувати, яким чином ми будемо відновлювати підприємництво, інфраструктуру, економіку, нашу державу. Так само, ми можемо висловлювати припущення щодо того, якою буде допомога та роль наших міжнародних партнерів у післявоєнній відбудові України. Скоріш за все, нам слід розраховувати на те, що навряд чи це будуть "класичні" процедури (коли частина репарацій від держави-агресора в той чи інший спосіб передається суб’єкту, який зазнав збитків). Міжнародна підтримка у відродженні українського бізнесу та нашої держави, ймовірно, полягатиме у  наданні різноманітних грантів, пільг для заохочення інвестування тощо.

Нещодавно Центр досліджень економічної політики опублікував англомовну версію Плану відбудови України ('A Blueprint for the Reconstruction of Ukraine'). Над його розробкою працювало вісім провідних європейських економістів-дослідників, які згуртувались задля створення потужного проєкту, що дає змогу візуалізувати, яким чином буде відновлюватись бізнес в Україні та якою в цілому буде наша Країна через декілька років. Примітно, що ця стратегія відбудови дещо нагадує "План Маршалла" - програму економічної допомоги європейським державам після Другої світової війни, однак, на відміну від останнього, передбачає не лише відновлення економіки, закладення підвалин для майбутнього розвитку держави, але й включає заходи, які необхідно реалізувати для інтеграції України в Європу. 

За попередньою оцінкою вартість допомоги на реконструкцію України становитиме від 200 до 500 мільярдів євро. Потенційними джерелами фінансування, які, на думку експертів,  можна використати для відбудови України є:

1. Фінансова підтримка урядів різних країн (надання різноманітних грантів, кредитів, гарантій за кредитами тощо). Частина цієї допомоги, вірогідно, буде надаватись через такі міжнародні агентства як: USAID, SIDA тощо.
2. Допомога від багатосторонніх установ (Світового банку, Європейського банку реконструкції та розвитку, Європейського Інвестиційного банку та ін.). Крім цього, у Плані відбудови розглядається сценарій, за якого ЄС може створити цільовий фонд для реконструкції України або розробити спеціальні правила, які б надали нам можливість отримувати допомогу із вже існуючих фондів, доступних для країн ЄС.
3. Приватні джерела: допомога від приватних фондів та фізичних осіб (наприклад, українська діаспора в різних країнах).
4. Арештовані російські активи (приміром, резерви Центрального банку росії). Щоправда, поки що не зрозуміло в рамках якої саме процедури будуть арештовувати такі активи (скоріш за все, це стане можливим після рішень міжнародних судів).
5. Поточні доходи від російської нафти та газу. Експерти пропонують, аби кошти від арештованих активів були доповнені платежами, подібними до тих, що були зроблені Іраком Кувейту впродовж 30 років після вторгнення. У цьому випадку відсоток доходів, отриманих від експортних продажів іракської нафти та нафтопродуктів, був спрямований до Компенсаційного фонду. Загальна сума репарацій становила приблизно 51 мільярд доларів. Таким чином, ЄС (через санкції) міг би визначити відсоток доходів, який мала б відраховувати росія від експортних продажів нафти та газу до спеціального фонду чи на визначений рахунок, натомість Україна отримувала б ці сплачені кошти.

Структурно бачення відновлення України передбачає декілька етапів:

• Так званий "нульовий етап" або етап "мінімізації шкоди" (Stage 0). Заходи, що передбачає цей етап мають реалізовуватись вже зараз, тобто поки бойові дії в Україні тривають. На цьому етапі важливим є:

- надання прифронтовим територіям гуманітарної допомоги (харчів, палива, ліків), надання допомоги в релокації промислових потужностей тощо;

- створення у відносно безпечних регіонах програм працевлаштування/підвищення ділової активності внутрішньо переміщених осіб, створення так званих  "коридорів" для гуманітарної допомоги, забезпечення продажу товарів всередині країни, здійснення експорту тощо;

- створення спеціальних економічних зон для українських підприємств в сусідніх країнах, сприяння іншими державами у працевлаштуванні українських біженців.

• Етап I ("швидке реагування"). Тривалість даного етапу (0-6 місяців). В цей період пропонується, наприклад:

- Відновити критичну інфраструктуру: лінії електропередач, водопостачання, залізничні шляхи, автомобільні дороги тощо.

- Надати максимальну підтримку агробізнесу, зважаючи на те, що сільськогосподарська продукція відіграє чи не головну роль у забезпеченні України продуктами харчування. Пропонується забезпечити агровиробників необхідними матеріалами, технікою, аби вони мали змогу вирощувати урожай, зберігати, транспортувати та експортувати його.

• Етап II ("швидке відродження інфраструктури та економіки"). Тривалість даного етапу (3-24 місяці). Приклади заходів, що мають здійснюватись в цей період:

- Заохочення ринкових механізмів розподілу ресурсів (формування цін під впливом конкуренції, а також попиту та пропозицій товарів).

- Надання пріоритетів у кредитуванні для розвитку окремих галузей. Кредитування може бути пріоритетним для компаній, які можуть забезпечити швидке зростання та дохід від експорту з мінімальними інвестиціями, наприклад, агробізнес, IT сфера, металургія, за умови, що останні не були знищені війною. При цьому Агенція ЄС, яка координуватиме надання допомоги Україні, буде здійснювати контроль за розподілом такого кредиту.

- Залучення інвестицій в житловий фонд та соціальну інфраструктуру. Зважаючи на те, що відсутність житла може зменшити ймовірність повернення біженців в Україну, пропонується впроваджувати сучасні технології збірних будинків (будинків-конструкторів), які згодом можна буде приватизувати. Так само, увага має бути зосереджена на відновленні шкіл та дитячих садків.

- Беручи до уваги те, що Україна вже підключена до газового ринку ЄС і нещодавно приєдналася до європейської електричної мережі, ЄС має допомогти Україні задовольнити свої потреби в електриці, а також потреби в природному газі без Росії. 

• Етап III ("створення фундаменту для довгострокового зростання"). Проведення докорінних реформ. Цей етап передбачає:

- проведення інституційної реформи (вступ до ЄС, узгодження українського законодавства із законодавством ЄС, запровадження в Україні стандартів ЄС тощо); 

- звільнення від радянського минулого (в тому числі "викорінення" радянського законодавства: зміна Кодексу законів про працю, спрощення Податкового кодексу та тощо); 

- подальша  децентралізація (аби місцева влада мали широкі можливості для розв'язання локальних питань та завдань);

- подальший розвиток ринку землі;

- розвиток технологій та іноземних інвестицій (наприклад ЄБРР, ЄІБ будуть заохочувати іноземців інвестувати в Україну, шляхом податкових пільг);

- будівництво (міська реконструкція та оновлення транспортної інфраструктури з використанням сучасних технологій).

Очевидно, що розробка такого довгострокового плану підтримки України свідчить про те, що в Європі вірять в нашу перемогу та здатність подолати свої економічні проблеми. Хоча План ще не почали впроваджувати в життя, однак ми вже відчуваємо підтримку міжнародних партнерів (ЄБРР оголосив надання 2 мільярдів євро, щоб допомогти постраждалим від війни громадянам і компаніям, виконавча рада МВФ схвалила відкриття донорського рахунку для України, на якому мають накопичуватись гроші для економічного відновлення України). Не виключено також, що найближчим часом буде розвиватись кредитування на пільгових умовах від міжнародних донорів (про що більш детально буде йти мова у наступних публікаціях). 

 ​​​​​