Українські суди апеляційної інстанції за останні три роки розглянули 281 справу за позовами пацієнтів до клінік, повідомив партнер юридичної компанії ILF Олексій Харитонов.
"На жаль, значна частина пацієнтів не доходить до кожної наступної ланки судової системи. Причиною цього може бути, зокрема, низький рівень правової культури пацієнтів, відсутність соціальної реклами, яка роз'яснювала б, куди можна звернутися по захист прав пацієнта. Впливають на статистику і недостатньо вольові якості окремих людей зі здійснення судового захисту своїх прав, що може бути пов'язано, наприклад, із важким перебігом захворювання", - сказав він агентству" Інтерфакс-Україна ".
Крім того, за словами юриста, серед пацієнтів поширений страх перед можливим розголошенням інформації про діагноз, а також сумніви в результативності звернення до суду. "Потерпілі не хочуть вплутуватися в судові спори, витрачати на це свій час і гроші, а тому в більшості випадків лікарські помилки сходять з рук", - сказав він.
Харитонов також наголосив на проблемі складності збирання доказів у справах про можливі лікарські помилки і відсутність незалежної експертизи.
"В Україні діє негласний принцип, згідно з яким лікар покриває іншого лікаря, так само, як і керівники медичних закладів - своїх підлеглих: переписують документацію, фальсифікують дані в медичних картках, знищують докази. Часто пацієнтам відмовляють у наданні копій виписок із медичної картки із зазначенням діагнозу, результатами аналізів та обстежень, а також і самої картки. Відповідно, з такою доказовою базою виграти справу дуже складно", - сказав він.
При цьому юрист відзначив важливість судово-медичної експертизи, яку, як свідчить практика, здійснювали в 68,4% виграних на користь пацієнтів справ.
Водночас Харитонов зазначив, що експертиза підпорядковується Міністерству охорони здоров'я і отримує фінансуванні від нього, "це робить Україну єдиною в Європі, де немає незалежної медичної експертизи".
"Наслідком цього нерідко стають необ'єктивні висновки експертів, які покривають колег. Змінити цей факт пацієнти не здатні, це питання скоріше на рівні Кабміну", - сказав він.
Водночас Харитонов відзначив перевагу цивільного судочинства у сфері т.зв. медичних справ над кримінальним. "Пацієнт скоріше віддасть перевагу захищати свої права в суді цивільної юрисдикції, ніж шукати правду в рамках розслідування кримінальної справи, адже його інтерес полягає насамперед не в тому, щоб посадити лікаря, а в отриманні відшкодування", - сказав він.
За даними юриста, за період 2019-2021 рр. за ст. 140 (неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником) було ухвалено лише шість вироків: у п'яти випадках - обвинувальний, в одному - виправдувальний.
"Переважно суди першої інстанції призначали покарання у вигляді обмеження або позбавлення волі терміном на два роки і призначали додаткове покарання у вигляді позбавлення права займатися лікарською діяльністю на певний термін. Це знову ж таки пов'язано з тим, що люди збирають неякісну доказову базу через відсутність незалежної експертизи і підроблення документів", - констатував він.
Харитонов також звернув увагу на те, що, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, близько 80% позовів подають проти лікарів спеціальностей "хірургія", "акушерство і гінекологія", "неонатологія". Слід зазначити, що 64,02% справ про відшкодування лікарями шкоди у великому розмірі були пов'язані з порушеннями лікарями хірургічного профілю (зокрема, справи за участю анестезіологів і реаніматологів).
"Це пояснюється тим, що під час надання подібної допомоги спостерігається підвищений ризик завдати пацієнтові шкоди. До того ж іноді лікар може думати, що йде на виправданий ризик, який себе не виправдовує", - сказав він.
За даними Харитонова, серед причин лікарських помилок у 20-22% випадків було недостатнє обстеження пацієнта, в 16% - неуважне вивчення медичної картки, у 6% - неправильне тлумачення результатів лабораторних аналізів.
При цьому серед причин відмови в задоволенні позовів превалював неповний склад цивільного правопорушення (42,11%), відсутність у діях медпрацівників порушень норм і правил надання медичної допомоги (42,11%).
Юрист також звернув увагу на проблему коректного визначення суми позову.
Зокрема, за період з 2019 до 2021 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень немає жодного вироку за ненадання медпрацівником допомоги хворому. Найбільш поширеними підставами пред'явлення позову є наявність матеріальної та/або моральної шкоди внаслідок неналежного надання медичної допомоги, що призвело до завдання шкоди здоров'ю, втрати працездатності або смерті пацієнта. Трапляється і порушення лікарями етичних норм.
До матеріальної (майнової) шкоди пацієнти зазвичай зараховують, зокрема, витрати на медикаменти, додаткове оперативне втручання, звернення до інших фахівців тощо. Суми матеріальних збитків, які просять відшкодувати пацієнти, коливаються від 2 тис. грн до 400 тис. грн.
Водночас моральну шкоду пацієнти обґрунтовують негативними змінами в житті, переживанням фізичних незручностей, психологічним дискомфортом через переживання про стан здоров'я в майбутньому, вимушеною зміною звичного способу життя. Моральну шкоду пацієнти оцінюють у суму від 2 тис. грн до 500 тис. грн.
За словами юриста, судді по-різному вирішують питання про відшкодування моральної шкоди.
"Загалом тенденція така: пацієнт просить відшкодувати занадто велику з погляду суду суму (наприклад, 500 тис. грн), тому позов задовольняють частково (пацієнт отримує вдесятеро менше). Це свідчить про наявність проблеми з тим, що пацієнт не може реально оцінити або довести, що йому було завдано моральної шкоди саме на ці 500 тис. грн, які він просить", - сказав Харитонов.
На думку юриста, це пов'язано з відсутністю певних процедур розрахунку такої суми і переліку доказів, які мали бути обґрунтуванням для визначення суми позову.
Коментуючи перспективи розгляду медичних справ, Харитонов повідомив, що кількість спорів "пацієнт-лікар" не збільшується. Це пов'язано насамперед із необізнаністю пацієнтів у цих питаннях та відсутністю культури спілкування між пацієнтами і лікарями. Водночас об'єктивною причиною того, що кількість таких справ не зростає, можна вважати перевантаженість суддів, яким доводиться розглядати "медичні" справи.
Харитонов вважає малоймовірним стягнення відшкодування з медичного закладу в майбутньому, "тому неминуче відбуватиметься пошук нових шляхів вирішення "медичних" спорів".
"Найімовірніше, судова практика запропонує свої механізми компенсації завданої шкоди. Не здивує, якщо незабаром однією зі сторін стане Національна служба здоров'я України (НСЗУ) як особа, яка розпоряджається коштами і має гарантувати якість послуг закладу", - прогнозує юрист.
ОПУБЛІКОВАНО НА: https://ua.interfax.com.ua
