За останній рік трудові відносини значно змінилися. Багато компаній впровадили дистанційну форму роботи. З одного боку, це позитивні зміни, адже за статистикою продуктивність людей, що працюють дистанційно, зростає на 13%.

Пандемія сильно змінила правила гри в корпоративних війнах й стала тригером для руйнування слабких бізнес-партнерств. Значна частина з них довгий час трималася на опозиційному протистоянні, де одна сторона не довіряла іншій та чекала слушного моменту, аби продати свою частку або напасти на опонента.

Мегапродуктивність, блиск в очах та безпомилкова робота працівників — мрія та мета кожного роботодавця, який орієнтується на результат. Аби цього досягти, використовують KPI, OKR, мотиваційні системи та інші менеджерські інструменти. Але пандемія та криза, яку вона спровокувала, внесли свої корективи. Зараз ті інструменти, які бездоганно працювали в режимі “офіс”, не працюють в режимі “робота з дому” та потребують перегляду.

У попередній статті ми поговорили про те, що таке ревіталізація культурної та промислової спадщини. Її основна думка полягає в тому, що ревіталізація — це не тільки про комерційну вигоду, але і про залучення культурних і соціальних проєктів, повагу до історичної пам’яті та залучення спільнот.

Вже кілька десятиліть в світі вирує тренд переосмислення старих і занедбаних будівель. На місці непривабливих заводів і фабрик, користь від яких вже давно була вичерпана, постають креативні простори, музеї, бари і ресторани, житло. Це явище має назву "ревіталізація", і воно стало важливим елементом стратегії розвитку сучасного міста. Україні також дісталася велика спадщина для ревіталізації, особливо від російської імперії та СРСР. Але постає важливе питання: чи готові ми використовувати її ефективно?