11 січня 2021 р.

Кейси ILF. Корпоративні спори: контроль над бізнесом та його процесами

Можна виділити 2 види корпоративних спорів, які серед інших зустрічаються найчастіше:

 - спори щодо контролю над підприємством та бізнес-процесами

 - спори стосовно конкретного майна

Перший вид — це, як правило, оскарження незаконних рішень загальних зборів. Часто такі спори ініціюють міноритарні учасники (менша частка та кількість голосів), які керують підприємством та здійснюють операційну діяльність. Саме такий випадок ми й розглянемо сьогодні.

Який був запит в клієнта

До нас звернувся клієнт, який був міноритарним учасником бізнесу, керував підприємством та здійснював операційну діяльність. Він досконало знав виробництво, взаємодіяв з клієнтами, розв'язував питання щодо дистрибуції продукції — фактично, забезпечував всі процеси, що стосуються діяльності підприємства. У цього ТОВ був мажоритарний учасник, який при старті бізнесу дав більшу грошову масу для купування основних потужностей. В корпоративному управлінні він участі не брав, тільки отримував дивіденди.

До речі, іноді в українських реаліях партнерство набуває дуже метаморфозних форм. Наприклад, один з учасників бізнесу займає високий пост в органах влади й забезпечує прийняття вигідних для бізнесу рішень, розв'язує питання з правоохоронними органами, державними службами тощо. Такі випадки зустрічалися і в моїй практиці.

Коли підприємство вже певний час активно функціонувало, мажоритарний учасник захотів отримати більше влади над бізнес-процесами та вирішив поставити свого директора, який діятиме виключно в його інтересах.

Наш клієнт швидко зрозумів, що відбувається — відсторонення від корпоративного управління та грошових потоків неминуче призведе до втрати компанії. Тож він вирішив не втрачати часу та звернувся до нас, щоби ми розробили для нього дієву та ефективну стратегію захисту.

Що ми робили

Нашим основним завданням у цій ситуації було заблокувати питання, пов'язане зі зміною директора. Від мажоритарного власника на підприємство надійшов запит з вимогою скликати загальні збори. Наш клієнт погодився.

Загальні збори були проведені на окремо орендованому поверсі бізнес-центру. Ми взяли на себе організацію зборів, забезпечили відеоспостереження, контрольний пропускний режим, найняли охорону. Мажоритарний учасник не з'явився, факт його відсутності ми записали на відео. Після цього ми склали протокол зборів та розіслали його, склали акт неявки та направили відповідні повідомлення іншим учасникам.

Але через три дні після зборів з'явився інший протокол, який свідчив, що збори відбулися на іншому поверсі у холі й що нас на цих зборах не було (враховуючи те, що наш клієнт є міноритарним учасником, його присутність не була життєво необхідна). Під час зборів були прийняті важливі рішення, зокрема рішення про зміну директора. Цей протокол нотаріально затвердили, тож потім він став підставою для занесення змін (хто директор, місце знаходженні підприємства, розподіл часток тощо) до ЄРДР.

Після цього ми почали будувати стратегію для подальшого визнання прийнятих рішень недійсними. Коли ми почали вивчати, як наразі в ТОВ розподілені частки, виявилося, що опоненти нашого клієнта вирішили вдатися до хитрощів й ще до моменту загальних зборів подарували свої частки іншому (одному й тому ж) учаснику. Це означало, що відтепер його загальна частка стала більшою, ніж в нашого клієнта, й він автоматично став мажоритарієм.

Але опоненти не врахували одну дуже важливу деталь — з передачею часток вони втратили свої корпоративні права й не могли приймати жодних рішень стосовно діяльності бізнесу. Нагадаю, що рішення про зміну директора було прийняте вже після цього на загальних зборах, які опоненти самі й організували. Врешті-решт, саме це стало нашим основним аргументом у суді.

Який результат співпраці

Нам вдалося довести, що уклавши договір дарування та нотаріально засвідчивши факт передачі часток старі учасники не мали права приймати якісь рішення. Це міг робити лише новий власник. Тобто всі рішення, що були прийняті загальними зборами, підлягали оскарженню.

Наша позиція вистояла у трьох інстанціях. Зауважу, що саме на цій підставі нам довелося довести незаконність прийнятих рішень, а не тому що загальні збори де-факто не проводилися. Тому кожного разу, коли відбувається оскарження таких рішень, треба враховувати всі деталі та нюанси.”